Чому Кремль не зможе зупинити війну проти України: політолог пояснив, що буде далі

Російський диктатор Володимир Путін переходить до нового етапу протистояння із Заходом та Україною, а внутрішня політика Кремля дедалі більше підпорядковується потребам війни.

Про це пише російський політолог Андрій Колесников у статті для Foreign Affairs, опублікованій 24 вересня.

Автор статті звертає увагу на результати останніх парламентських виборів у Росії. За його оцінкою, перемога партії «Єдина Росія» була не лише очікуваною, а й забезпечувалася системою адміністративного контролю за голосуванням. Серед чинників Колесников називає примусове голосування в організаціях, залежних від держави, стандартизоване голосування у військових та силових структурах, використання електронного голосування та усунення «Яблука» як єдиної легально діючої антивоєнної партії.

На думку Колесникова, результат виборів дозволяє Кремлю продовжувати політику, в якій війна проти України стає дедалі тісніше пов’язаною з функціонуванням російської політичної системи.

Автор зазначає, що Кремль не демонструє готовності відмовлятися від конфронтації. Навпаки, путінський режим використовує війну для посилення контролю всередині країни та формування образу Росії як держави, що перебуває у тривалому протистоянні із Заходом.

Колесников також розглядає ескалацію як ширший процес, ніж безпосереднє збільшення інтенсивності бойових дій в Україні. Йдеться про поступове розширення конфлікту — політичне, економічне та інформаційне.

У цьому контексті автор пов’язує подальшу поведінку Кремля з тим, що російська влада дедалі менше відокремлює внутрішню стабільність режиму від продовження війни.

У статті зауважують, що у путінській Росії ескалація відбувається на двох різних фронтах. Вона відбувається на полі бою, але вона також відбувається і вдома. Ознаки цього є майже скрізь. Відбуваються постійні арешти та ув’язнення тих, хто не згоден з політикою Кремля, практика, яка стає дедалі жорстокішою. ​​Відбувається постійне посилення, до абсурду, законодавства щодо «іноземних агентів», особливо тих, хто покинув країну, які тепер позбавлені не лише політичних прав, а й майнових та фінансових прав. Існує дедалі нестійкіше податкове навантаження, оскільки режиму не вистачає коштів на війну.

На думку автора статті, прагнення Кремля до ескалації будь-якого роду є ознакою не сили, а слабкості.

«Вибори дозволили Путіну прив’язати росіян до своєї „спеціальної військової операції“ через процес голосування: кожен, хто брав участь у виборах, став співучасником. Але це, ймовірно, лише посилить розчарування багатьох людей, які втомилися від умов життя, нав’язаних державою. Ніхто не протестуватиме; багато хто вдаватиме підтримку. Але, як і в пізні радянські роки, сам акт існування в такій системі виглядатиме радше як імітація нормальності, ніж як реальність. Більше немає чіткого виходу для країни, травмованої війною, приголомшеної пропагандою насильства та ідеологією національної переваги, а також пошкодженої спотвореною та дедалі більш дисфункціональною воєнною економікою», — зазначають у Foreign Affairs.

На думку автора статті, найбільша криза режиму Путіна — це криза майбутнього. Мовляв, Путін не знає, куди йти і чому. І тому він затягує війну як засіб виживання.

«Адміністрація США намагається показати Путіну відхід, укладаючи величезні бізнес-угоди або, якщо цей статус-кво збережеться, погрожуючи запровадити „пекельні“ санкції. Але найреалістичніший сценарій зараз полягає в тому, що Путін продовжуватиме тягнути час, використовуючи зиму як зброю», — підсумували у виданні.

Нагадаємо, Дональд Трамп заявив, що хоче від президента України Володимира Зеленського укладення угоди з російським диктатором Володимиром Путіним.