Зради, інтриги та заплямована репутація: хто зі світових лідерів потрапляв у секс-скандали

Сильним цього світу, як правило, ніщо людське не чуже. І багатьох президентів, прем’єрів, ні-ні та ловлять на такому грішку, як зайва велелюбність і подружня невірність. Однак наслідки секс-скандалів у політиків різні: хтось зміцнює свій рейтинг, а хтось навпаки — йде із заплямованою репутацією.

ТСН.ua пропонує згадати, хто із відомих людей потрапляв у пікантні скандали.

Білл Клінтон, США, 1995-1997

Зв’язок Білла Клінтона зі стажеркою з Білого дому Монікою Левінськи ледь не вартував йому президентського крісла. Скандальна історія почалася зі справи Поли Джонс, яка в минулому була співробітницею уряду штату Арканзас, яка звинуватила Клінтона в сексуальних домаганнях. Під час суду спливла історія з Левінськи. Клінтон заперечував, що перебував із нею у сексуальному зв’язку. Згодом Левінські віддала прокурору Кеннету Старру плівки із записами своїх розмов із колегою Ліндою Тріпп, під час яких вона розповідає про свій зв’язок із президентом у 1995-1997 роках, а також ту саму знамениту синю сукню зі слідами сперми Клінтона. Клінтон був змушений зізнатися, що займався з Левінськи оральним сексом і, намагаючись протистояти звинуваченням, сказав крилату фразу: «Це залежить від значення слова було».

Доповідь Кеннета Старра стала приводом для процедури імпічменту, яку було розпочато проти Клінтона Палатою представників 1998 року. Клінтона звинуватили за чотирма статтями: два випадки лжесвідчення, протидія правосуддю та зловживання службовим становищем.

19 грудня 1998 року Палата представників визнала його провину за двома пунктами — лжесвідченням на суді присяжних, який відбувся в серпні 1998 року, та протидії правосуддю у справі Поли Джонс.

12 лютого Клінтона виправдали за всіма пунктами у Сенаті. Пола Джонс відкликала свої звинувачення проти Клінтона після виплати компенсації у розмірі $850 000. Після голосування з імпічменту в Палаті представників рейтинг Клінтона досяг абсолютного максимуму — 73% (згідно з даними CNN/USA Today/Gallup). Клінтона пробачили і громадськість США, і дружина Гіларі, яка надавала йому офіційну підтримку під час скандалу.

Гаррі Стоунсайфер, Boeing, 2005

Глава компанії Boeing Гаррі Стоунсайфер залишив свою посаду в березні 2005 року після того, як стало відомо про його зв’язок із підлеглою. Дебра Пібоді обіймала посаду одного з віце-президентів Boeing. Внутрішнє розслідування компанії показало, що роман із підлеглою «мав місце за взаємною згодою, але серйозно порушував ділову етику». У результаті розпався шлюб Стоунсайфера, який тривав 50 років, через деякий час він одружився з Пібоді.

Якоб Зума, ПАР, 2005

Експрезидентові (на той час віце-президенту) ПАР Якобу Зуму 2005 року було винесено звинувачення у зґвалтуванні 31-річної жінки, яка була дочкою його покійного друга. Жінка була ВІЛ-інфікованою, і Зума знав про це.

2006 року судом Йоганнесбурга Зума був виправданий із формулюванням, що секс стався «за взаємною згодою». Це рішення базувалося на свідченнях самого Зуми та досить сумнівних психологічних експертиз — жінка продовжувала наполягати на тому, що її зґвалтували. 2007 року їй надали політичний притулок у Нідерландах.

У суді Зума, який обіймав на той час посаду очільника національної ради боротьби зі СНІДом, зазначив, що не використав презерватив, хоча йому було відомо про хворобу жінки. Натомість він, з його слів, прийняв душ, «щоб знизити ризик зараження СНІДом». Процес розкритикував правозахисні організації, але на політичній кар’єрі Зуми ніяк не позначився: 2009 року парламентом ПАР його було обрано президентом.

Джуліан Ассанж, Wikileaks, 2010

Засновника скандально відомого порталу WikiLeaks Джуліана Ассанжа звинуватили у сексуальних злочинах у грудні 2010 року.

У серпні 2010 року дві жінки звернулися до шведської поліції, звинувативши Ассанжа в «домаганнях» і в тому, що Ассанж змушував їх до сексу без презервативу, хоча вони були проти. Ассанжа заарештували у Лондоні та згодом відпустили під заставу.

Сільвіо Берлусконі, Італія, 2011

Від січня 2011 року міланською прокуратурою вівся процес проти італійського прем’єр-міністра Сільвіо Берлусконі (нині вже покійного). Йому висунуто звинувачення у зв’язку з неповнолітньою повією Каримою ель-Маруг, відому як Рубі.

Рубі була однією з 33 жінок, які брали участь у секс-вечірках під назвою «бунга-бунга» на віллі Берлусконі. Прокуратура намагалася притягти до відповідальності трьох жінок, які організовував для прем’єра ці вечірки.

Берлусконі зізнався, що подарував Рубі €45 000, щоб та створила власний центр краси, проте заперечує, що займався з нею сексом. Зі свідчень Берлусконі, він подарував дівчині гроші, щоб урятувати її від проституції, оскільки його торкнулася її історія.

Італійський прем’єр не вперше потрапляв у сексуальні скандали: у березні 2009 року його друга дружина Вероніка Ларіоо вказала, що подасть на розлучення після того, як були опубліковані його фотографії з 18-річною моделлю Наомі Летицією. Крім цього, нею було написано відкритого листа, в якому вона обурювалася тим, що Берлусконі включив до списку кандидатів від своєї партії на виборах до Європарламенту 2009 року надто велику кількість «молодих вродливих жінок», які абсолютно не мають політичного досвіду.

Унаслідок скандалів у квітні 2011 року рейтинг Берлусконі знизився до рекордного мінімуму 31%.

Франсуа Олланд — зрада по-французськи

Франсуа Олланд обійняв пост президента Франції у травні 2012-го, а вже через рік, згідно з опитуванням, проведеним серед французів, став найнепопулярнішим главою держави за всю історію країни. Нелюбов народу він заслужив не лише своїми політичними діями, а й стилем життя.

На момент, коли Франсуа став президентом, він перебував у цивільному шлюбі з 48-річною телеведучою та журналісткою Paris Match Валері Трієрвейлер, яка найбезсоромнішим чином забрала його з сім’ї, де підростало четверо дітей.

Коли журнал Closer написав про роман глави Франції з 42-річною актрисою Жюлі Гайє, ошукану першу леді ніхто не шкодував. Навіть дізнавшись, що зрада чоловіка призвела Валері Трієрвейлер до нервового зриву, їй довелося лягти на реабілітацію в клініку десь під Парижем.

А 60-річний Франсуа Олланд не став тягнути гуму, офіційно заявивши, що ухвалив рішення розірвати стосунки з громадянською дружиною після семи років шлюбу: «Між мною і Валері Трієрвейлер усе скінчено. Я досі відчуваю до неї теплі почуття, але ми розлучилися за взаємною згодою».

Президент Ізраїлю

Президент Ізраїлю Моше Кацав — один із перших, хто поплатився за свої інтриги реальним кримінальним терміном. Влітку 2006 року його звинуватили у зґвалтуванні своєї співробітниці. Подібний скандал став першим в історії Ізраїлю. Протягом кількох місяців ще кілька різних жінок засвідчили проти Кацава. Ізраїльського президента звинувачували у порушенні довіри, шахрайстві та участі у незаконному прослуховуванні телефонних розмов.

Спершу він погодився з прокурорами визнати себе винним у сексуальних зловживаннях, щоб уникнути серйозніших звинувачень, але згодом передумав і заперечив звинувачення у зґвалтуванні. Згідно з повідомленнями, 65-річний Моше Кацав розплакався у залі суду, коли почув вирок, закричавши до суддів: «Ви помилились! Це брехня! Ті жінки знають, що це брехня».

Унаслідок скандалу Кацав 2011 року був засуджений до 7 років позбавлення волі та двох років умовного покарання за зґвалтування, непристойні дії, сексуальні домагання та перешкоджання правосуддю.

Після того, Кацава визнали винним, ізраїльські медіа назвали той судовий процес «політичним землетрусом», а прем’єр-міністр Беньямін Нетаньяху сказав, що це «сумний день для Ізраїлю та ізраїльтян.

З семи призначених йому років ув’язнення Кацав відбув лише п’ять. 2016 року він вийшов на свободу.

Домінік Стросс-Кан

Для колишнього глави Міжнародного валютного фонду Домініка Стросс-Кана звинувачення у зґвалтуванні стало кінцем його політичної кар’єри. Ще у 2008 року політика звинувачували у сексуальних домаганнях, але справжній скандал розпочався у травні 2011 року, коли Стросс-Кан було звинувачено у зґвалтуванні 32-річної покоївки у готелі Sofitel New York.

У результаті Стросс-Кан залишив свою посаду очільника МВФ. Проте 23 серпня 2011 року всі звинувачення проти Стросс-Кана було знято. Адвокат колишнього глави МВФ стверджує, що це була політична змова. Довести це так і не вдалося і кар’єра Стросс-Кана закінчилася на цьому.

2011 року він був фаворитом на майбутніх виборах президента Франції, однак бурхливий скандал у ЗМІ поховав репутацію Стросс-Кана і звів нанівець його шанси стати президентом.