Післяпологовий психоз — розлад, який не можна ігнорувати: історія Ліндсі Кленсі, яку звинувачують у вбивстві власних дітей

Справа американки Ліндсі Кленсі завершилася судовим процесом без вердикту присяжних. Її захист наполягав, що жінка переживала тяжкий післяпологовий психоз. І ця історія привернула увагу до рідкісного, проте небезпечного психічного розладу та проблем із його своєчасним розпізнаванням.

Ліндсі Кленсі

Ліндсі Кленсі / © Associated Press

У січні 2023 року Ліндсі Кленсі, медсестру пологового відділення і матір трьох дітей, звинуватили у їх убивстві та спробі самогубства. Після падіння з другого поверху жінка дістала параліч нижньої частини тіла.

За словами її колишнього чоловіка Патріка, рідних, друзів і колег, Ліндсі була турботливою матір’ю. Однак протягом кількох місяців до трагедії її психічний стан суттєво погіршився. Вона скаржилася на сильну тривогу та депресію, а приблизно за два місяці до трагедії говорила чоловікові про суїцидальні думки і побоювання, що може нашкодити дітям. Про це розповіло видання Psychology Today.

Рідні також розповідали про її безсоння, посилення параної та страх залишатися наодинці. Після трагедії капелан повідомив, що жінка розповідала про чоловічий голос у голові, який нібито наказував їй діяти та переконував, що і вона, і діти перебувають у небезпеці.

Допомоги виявилося недостатньо

За версією захисту, Ліндсі неодноразово намагалася отримати психіатричну допомогу. У грудні 2022 року вона самостійно звернулася до лікарні через суїцидальні думки, однак того самого дня її виписали. В іншій лікарні їй, за твердженнями захисту, також не вдалося отримати необхідну допомогу.

Адвокати стверджували, що лікарі діагностували у жінки біполярний розлад із післяпологовим початком, а лікування було неузгодженим, адже різні спеціалісти призначали медикаменти, між якими не було достатньої координації та наступного контролю за станом пацієнтки. Захист вважав, що така система допомоги могла погіршити її тривогу, депресію та суїцидальні думки й зрештою призвести до тяжкого психотичного епізоду.

Що таке післяпологовий психоз

Післяпологовий психоз — рідкісний, але надзвичайно серйозний психіатричний стан, який може виникнути протягом перших тижнів після народження дитини. Він може супроводжуватися манією, тяжкою депресією, маренням, галюцинаціями, дезорієнтацією, дратівливістю і сильним збудженням.

Фахівці пов’язують його виникнення з комплексом біологічних факторів, зокрема різкими гормональними, імунними та фізіологічними змінами після пологів. Водночас післяпологовий психоз має певний зв’язок із біполярним розладом, крім того, неабияку роль може також відігравати генетична схильність.

Це не просто «сильна втома» чи звичайні емоційні коливання після народження дитини. Післяпологовий психоз вважається психіатричною невідкладною ситуацією, яка може становити небезпеку для матері й дитини та часто потребує госпіталізації.

Водночас своєчасне лікування суттєво змінює прогноз. Післяпологовий психоз може добре реагувати на лікування, а більшість жінок після одужання повертається до свого попереднього рівня функціонування. У терапії можуть застосовувати медикаментозне лікування, зокрема антипсихотики та літій, а в окремих випадках — електросудомну терапію.

Судове рішення

Судовий процес у справі Кленсі завершився без одностайного рішення. Одинадцять присяжних підтримали позицію захисту щодо невинуватості через психічний стан, однак консенсусу всього складу присяжних досягти не вдалося. Через це суддя оголосив процес таким, що завершився без вердикту. Станом на момент публікації матеріалу прокуратура ще не оголосила, чи вимагатиме нового судового розгляду.

Незалежно від юридичної оцінки конкретної справи, історія Ліндсі Кленсі привертає увагу до проблеми, про яку дуже важливо говорити та обговорювати. Післяпологові психічні розлади — не ознака «поганої матері» та не питання сили волі. Це рідкісний, проте потенційно смертельно небезпечний стан, який потребує швидкого професійного втручання.

Ця справа також порушує ширше питання — що відбувається, коли жінка намагається попросити про допомогу, але її симптоми не розпізнають або лікування не є достатньо скоординованим, адже саме своєчасне розпізнавання небезпечних симптомів і доступ до належної психіатричної допомоги можуть мати вирішальне значення.

Коментарі
Сортувати:

Наступна публікація

Я дозволяю TSN.UA використовувати файли cookie