Що таке синдром Жильбера

Синдром Жильбера - це генетичне спадкове захворювання, у разі якого порушується обмін білірубіну. Злам в гені призводить до неправильного перетворення білірубіну в організмі і неможливості його зв'язуватися в печінці з білком. В результаті незв'язаний білірубін повноцінно не виводиться з печінки через жовч.

Нагадаю, білірубін - це жовчний пігмент, що забарвлює жовч в насичено-жовтий колір. Найчастіше синдром Жильбера проявляє себе в період з 12 до 30 років і далі залишається на все життя. Частіше хворіють чоловіки. Передавання захворювання від батьків до дитини можливе в 50% випадків.

Запускають маніфестацію синдрому Жильбера: порушення режиму харчування, ряд інфекційних захворювань, стрес, виснажливі фізичні навантаження, тобто всі ті фактори, які негативно впливають на функцію печінки.

ЯК ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ СИНДРОМ ЖИЛЬБЕРА

Аналізи: підвищується загальний рівень білірубіну, з вираженим переважанням непрямого (незв'язаного з білками крові). Інші б/х показники крові та печінкові проби залишаються без змін.

Зовнішні ознаки: епізодичне виникнення помірної жовтяниці (фарбування шкірних покривів, слизових оболонок, склер очей в жовтий колір).Часом немає жодних клінічних проявів, і захворювання перебігає безсимптомно. Рідше зустрічаються додаткові симптоми: здуття живота, нудота, відчуття тяжкості в правому підребер'ї, гіркота у роті, безсоння, зниження апетиту і швидка стомлюваність.

Від чого залежить ступінь прояву симптомів? Від виду синдрому Жильбера. Є два види:

6/7 - полегшена версія, немає симптоматики. Є локальна мутація, яка не дає клініки. І її спеціалісти навіть до синдрому Жильбера особливо не відносять. Може проявлятися легкою симптоматикою у вигляді пожовтіння, але тільки у разі нездорового способу життя і харчування.

7/7 - важча версія, супроводжується всією вищеописаною симптоматикою.

ЯКІ СИСТЕМИ СТРАЖДАЮТЬ

Нервова система. Якщо за 6/6 або 7/7 є підвищення білірубіну, то буде спостерігатися підвищена тривожність, можливо з депресивним компонентом, іноді аж до розвитку панічних атак. Може знижуватися пам'ять, концентрація уваги.

Щитоподібна залоза. У разі синдрому Жильбера підвищується ризик розвитку аутоімунного тиреоїдиту щитоподібної залози, тиреоїдиту Хашимото (хронічне запальне захворювання щитоподібної залози - Ред.)

Без корекції синдрому Жильбера антитіла до щитоподібної залози знизити складно! Тобто одночасно знижуємо білірубін та аутоімунний протокол харчування/лікування.

Печінка. Знижуються детокс-функції печінки і здатність клітин печінки до відновлення. Внаслідок цього підвищується ризик розвитку жирового гепатозу, ризик розвитку жовчнокам'яної хвороби.

Шлунково-кишковий тракт. Може ускладнюватися робота підшлункової, виникати дисбіоз кишківника. В результаті їжа погано перетравлюється, виникають здуття і порушення перистальтики (закреп/діарея).

ЯКІ ЧИННИКИ ПРОВОКУЮТЬ МАНІФЕСТАЦІЮ АБО ЗАГОСТРЕННЯ

Стрес - "оголює" злами в генах, що дрімають. На тлі стресу може виявитися будь-яке генетично обумовлене захворювання.

Інтенсивні силові навантаження - краще вибирати розтяжки, пілатес, плавання, будь-яке легке кардіо. А от силових навантажень уникайте - дадуть різке підіймання білірубіну.

Голодування - у разі синдрому Жильбера не можна голодувати! Доба і довше - підвищується білірубін. А ось 16/8 під питанням - треба дивитися індивідуально. Під час цього синдрому показано дробове харчування - 4-5 приймань їжі.

Гормональна контрацепція - за можливості переходите на інші варіанти - комбіновані оральні контрацептиви можуть викликати загострення.

Систематичне вживання алкоголю в будь-яких кількостях, особливо у разі мутації 7/7.

Паразитози, вірусні і виражені бактеріальні харчові токсикоінфекції.

Часте застосування ряду ліків: саліцилати, парацетамол, преднізолон, часті наркози.

НЕ МОЖНА ПОСТАВИТИ ТОЧНИЙ ДІАГНОЗ БЕЗ ГЕНЕТИЧНОГО ТЕСТУ

Підвищені на тривалій основі показники білірубіну, жовтизна склер і інші раніше описані симптоми можуть спостерігатися у разі інших патологій жовчовивідної системи. Найчастіше стійкі показники білірубіну спостерігаються у разі паразитозів або вираженому застої жовчі, який може бути зумовлений різними причинами.

Лікар може лише припустити наявність синдрому Жильбера у разі, якщо повноцінна жовчогінна терапія та усунення можливих причин застою жовчі не дають належних результатів щодо зниження білірубіну. Якщо ви отримали результат генетичного тесту (6/7 або 7/7), то регулярної жовчогінною терапії це не скасовує. Потрібно регулярно "ганяти" жовч і виводити надлишок білірубіну. А також дотримуватися дієти.

ДІЄТА У РАЗІ СИНДРОМУ ЖИЛЬБЕРА ДОВІЧНА

Вона виключає (7/7) і обмежує (6/7):

алкоголь;

кава;

продукти з какао;

продукти з оцтом, маринади;

жирні продукти (жирне м'ясо і риба, копченості, субпродукти, жирні соуси);

молоко, жирні молочні продукти;

гриби;

дріжджові продукти;

яйця зварені круто;

продукти з білої муки 1 сорту;

часник і цибулю в сирому вигляді;

у разі 7/7 також варто обмежувати бобові;

горіхи можна тільки вимочені.

Курити вкрай небажано. В цілому раціон у разі синдрому Жильбера дуже схожий на стіл, 5 за Певзнером, щоправда, з додаванням сирих овочів, зелені і фруктами/ягодами. Важливо, щоб всі приймання їжі були теплими, як і напої протягом дня.

У разі синдрому Жильбера показане регулярне приймання гепатопротекторів: препарати з розторопші плямистої, Омега-3, r-липова кислота, лецитин, NAC, вітамін А, курсами комплекс вітамінів групи В.

Якщо білірубін >50 мкмоль/л і супроводжується поганим самопочуттям, то можливе приймання фенобарбіталу, він входить до складу корвалолу і валокордину. Можна застосовувати ці краплі в період загострення (20-25 крапель 3 рази на день).

Якщо проводити регулярно жовчогінні курси, пропивати гепатопротектори (які назначає тільки лікар), дотримуватися дієти, не голодувати, уникати інтенсивної фізичної активності, то синдром Жильбера ніяк не позначиться на вашому здоров'ї.

Більше порад про здоровий спосіб життя шукайте на сторінці Тіани Фіалкової instagram.com/tiana_fialkova

Читайте також: Панічні атаки і як їх побороти