"Двері до пекла" згасають: що насправді сталося з вогняним кратером у Туркменістані

У центрі пустелі Каракуми в Туркменістані розташований кратер Дарваза — приблизно 70 метрів завширшки та 30 метрів завглибшки, на дні якого цілодобово горять десятки язиків полум’я. Його часто називають «Дверима до пекла», а найпоширеніша версія походження пов’язує пожежу з аварією під час радянського буріння.

Про це пише ScienceBlog.

Кратер мав згаснути за кілька тижнів

За найвідомішою версією, історія Дарвази почалася 1971 року, коли радянські геологи шукали природний газ у туркменській пустелі. Під буровою установкою провалилася земля, обладнання опинилося в підземній порожнині, а на поверхні утворився величезний кратер, з якого почав виходити газ.

Щоб запобігти накопиченню токсичних випарів і можливому отруєнню людей, газ вирішили підпалити. Розрахунок був простий: метан вигорить, родовище вичерпається — і вогонь згасне через кілька тижнів.

Але цього не сталося. Газ продовжував надходити з-під землі, і замість тимчасового контрольованого факела в пустелі виникло полум’я, яке не припинялося десятиліттями.

Історія походження виявилася не такою простою

Є одна проблема: цю знамениту історію практично неможливо повністю підтвердити документами. Радянські записи про аварію не були широко оприлюднені, а в самому Туркменістані немає доступного офіційного архівного опису події.

Тому навіть дата виникнення кратера викликає питання. 1971 рік залишається найпопулярнішою версією, однак туркменський геолог Анатолій Бушмакін припускав, що обвал міг статися ближче до початку 1980-х. Є також версії, за якими підземна порожнина утворилася ще в 1960-х, а газ підпалили вже значно пізніше.

Тож історію про радянських інженерів, які нібито розраховували на кілька тижнів горіння, правильніше називати найпоширенішою версією, а не встановленим фактом.

Дослідник спустився просто у вогонь

У 2013 році канадський дослідник Джордж Куруніс став першою людиною, яка спустилася на дно Дарвази. Він використовував спеціальне термостійке спорядження і спустився приблизно на 30 метрів у кратер, де температура та концентрація газів створювали надзвичайно складні умови.

Але метою експедиції було не лише побачити вогонь зблизька. Як розповідав National Geographic Куруніс, команда взяла зразки ґрунту з дна, щоб перевірити, чи здатні там виживати мікроорганізми.

І вони справді знайшли бактерії, які можуть існувати в такому екстремальному середовищі. Ці мікроорганізми-екстремофіли особливо зацікавили науковців, адже умови Дарвази частково нагадують середовище, яке теоретично може існувати на деяких інших планетах.

«Двері до пекла» можуть закриватися

Найцікавіша частина історії пов’язана вже не з минулим, а з тим, що відбувається з кратером зараз. Туркменська влада протягом років намагалася скоротити його горіння через втрати природного газу, екологічні ризики та викиди метану.

І тепер, схоже, це починає працювати. Нові свердловини поблизу кратера відбирають газ до того, як він доходить до поверхні, через що живлення полум’я поступово слабшає.

Як повідомляє уряд Туркменістану, з грудня 2024 року біля кратера працюють дві нові свердловини, а в лютому 2025 року завершили буріння ще однієї. За даними супутникового моніторингу, інтенсивність горіння Дарвази за період спостережень зменшилася більш ніж утричі.

Ще у 2013 році зарево від кратера було видно за багато кілометрів, тоді як тепер полум’я можна помітити переважно поблизу самого об’єкта. Тобто легендарні «Двері до пекла» справді можуть поступово втрачати свою головну особливість — нескінченний вогонь.

Чому вогонь горів так довго

Секрет не в якомусь особливому «вічному полум’ї». Кратер продовжував горіти доти, доки з-під землі надходив природний газ.

Саме тому рішення не просто заливати кратер чи накривати його, а зменшувати приплив газу під землею виявилося значно перспективнішим. Якщо родовище перестане живити полум’я, самому вогню зрештою не залишиться чим підтримуватися.

І в цьому є певна іронія: аварія, яка за найвідомішою версією мала закінчитися за кілька тижнів, перетворилася на одну з найвідоміших рукотворних аномалій планети — а тепер її намагаються завершити не боротьбою з полум’ям, а поступовим перекриттям його джерела.

Нагадаємо, за гіпотезами вчених, в майбутньому на Землі зникне багата на кисень атмосфера, без якої неможливе горіння таких кратерів як Дарваза, . Передбачалося, що це станеться приблизно через 2 мільярди років, коли інтенсивність сонячного випромінювання збільшиться і Земля сильно нагріється. Але нові моделювання попереджають, що це може статись набагато раніше, а аслідки будуть катастрофічними для всіх складних живих організмів.