Чи може обличчя лідера вказувати на його здатність розпочати війну

Чи може зовнішність політика бодай щось розповісти про його поведінку на світовій арені — саме це питання досліджував політолог Росс Міллер. Його команда звернула увагу на так зване співвідношення ширини обличчя до його висоти — показник, який розраховують за пропорціями між вилицями та вертикальною частиною обличчя, про це розповіло видання PsyPost.

Попередні дослідження вже вказували, що ширші пропорції обличчя корелюють із агресивнішою поведінкою в окремих ситуаціях. Тепер дослідники вирішили перевірити, чи може така особливість бути пов’язана зі справжніми рішеннями світових лідерів щодо застосування військової сили.

Що показало дослідження

Міллер проаналізував дані 1761 лідера зі 174 країн за період з 1947 до 2010 року. Для кожного намагалися знайти якісні фотографії, де людина дивиться прямо у камеру з нейтральним виразом обличчя. Потім цифровими методами вимірювали пропорції та порівнювали результати з історичною базою міжнародних військових конфліктів.

Дослідники також врахували низку інших чинників, на кшталт, військову силу країни, географічну близькість потенційних противників, політичний режим, вік і стать лідера.

Виявилося, що керівники з вищим співвідношенням ширини обличчя до його висоти частіше ставали ініціаторами міжнародних конфліктів. Найпомітнішим цей зв’язок був на початку перебування при владі. За розрахунками дослідників, у перший рік керівники з ширшими пропорціями обличчя приблизно утричі частіше ініціювали конфлікт, ніж лідери з нижчим показником.

Проте тут є важливий нюанс, війни та серйозні міжнародні військові зіткнення трапляються відносно не часто. Тому навіть потрійне збільшення відносної ймовірності не означає високої абсолютної ймовірності війни.

Чому ефект сильніший на початку каденції

Одна з найцікавіших деталей дослідження — час. Зв’язок між пропорціями обличчя та конфліктністю поступово слабшав у міру перебування політика при владі. Приблизно до третього року різниця між групами ставала значно меншою.

Дослідники припускають, що нові лідери можуть намагатися швидко сформувати репутацію сильного керівника та продемонструвати суперникам готовність не відступати. Згодом інші держави вже краще розуміють їхню поведінку та можуть відповідно коригувати власну політику. Втім, це лише одне з можливих пояснень, а не доведена причина такого зв’язку.

Чи справді справа у формі обличчя

Саме тут дослідження стає значно складнішим. Автори не стверджують, що існує проста біологічна схема «гормони — форма обличчя — агресія — війна». Експерти застерігають від такого трактування.

Сам показник ширини обличчя теж не є ідеальним. На вимірювання фотографії можуть впливати відстань до камери, положення голови, ракурс та інші технічні деталі. Крім того, форма обличчя — лише одна з безлічі характеристик зовнішності, за якими люди оцінюють інших.

Є й інша важлива проблема — причинність. Цілком можливо, що країни, які вже перебувають у небезпечній чи конфліктній ситуації, частіше обирають лідерів, яких сприймають як сильних і домінантних. У такому випадку саме політичне середовище може бути причиною конфлікту, а не зовнішність керівника.

Тобто дослідження виявило статистичну асоціацію, але не довело, що певна форма обличчя змушує політика діяти агресивніше.