Померла Яйої Кусама — королева горошку та нескінченності

Яйої Кусама була художницею, яку неможливо сплутати з кимось іншим. Її червоні перуки, сукні у горошок, дзеркальні інсталяції та нескінченні повторення перетворилися на впізнаваний візуальний код. Однак за ефектними образами стояла складна життєва історія мисткині, яка десятиліттями створювала власний світ, боролася з психологічними проблемами та наполегливо вимагала для себе місця в історії мистецтва, про це розповіло видання The New York Times

Від «Нескінченних сіток» до авангарду

Кусама народилася 22 березня 1929 року в Мацумото, у забезпеченій родині, яка займалася торгівлею насінням. Ще підлітком вона вирішила стати професійною художницею — надзвичайно сміливий крок для консервативної післявоєнної Японії.

У 1957 році вона переїхала до США, а невдовзі опинилася у центрі нью-йоркської мистецької сцени. Саме там з’явилися її знамениті «Нескінченні сітки» — величезні полотна, вкриті тисячами повторюваних білих мазків, які створювали ефект нескінченної сітки.

Її роботи помітив майбутній теоретик мінімалізму Дональд Джадд, який придбав одну з картин і підтримував художницю на початку її кар’єри.

Провокація як мистецький інструмент

На початку 1960-х Кусама перенесла принцип повторення зі своїх картин у скульптуру. Вона створювала тисячі м’яких фалічних форм і прикріплювала їх до меблів, одягу та різноманітних предметів. Її роботи стали частиною ранньої історії попарту — поруч із творами Клаеса Ольденбурга, Джеймса Розенквіста та Енді Воргола.

Парадоксально, але сексуальний вигляд цих скульптур був пов’язаний не із захопленням сексом. Кусама говорила, що статеві органи її лякали, а нескінченне відтворення страшних для неї форм допомагало долати цей страх.

У 1960-х художниця пішла ще далі, під час антивоєнних перформансів у Нью-Йорку вона розмальовувала оголені тіла учасників своїми фірмовими горошками. Перформанси були одночасно мистецтвом, протестом і продуманою провокацією, бо Кусама чудово розуміла силу скандалу та уваги публіки.

Токіо, лікарня та нове життя

У 1973 році Кусама повернулася з Нью-Йорка до Японії. Після років роботи в американському авангарді її психологічний стан погіршився, художницю роками супроводжували галюцинації, панічні атаки та сильна тривога. Вона розповідала, що ще з дитинства бачила спалахи світла, поля крапок і квіти, які ніби оживали та поглинали навколишній простір. Саме ці видіння згодом стали одним із ключів до її художньої мови.

У 1977 році Кусама добровільно звернулася до психіатричної лікарні у Токіо після кількох госпіталізацій через панічні атаки та галюцинації. Пізніше вона зробила цей заклад своїм постійним домом. Для неї це було не лише місце лікування, а й середовище, у якому Кусама могла почуватися стабільніше та продовжувати працювати. Її студія розташовувалася неподалік і щодня вона йшла туди малювати.

Мистецтво для Кусами було буквально способом триматися за життя. Вона неодноразово говорила, що саме малювання допомагало їй переживати страх і внутрішній біль. У її роботах нав’язливі крапки, сітки, квіти та повторювані форми перетворювалися на спосіб дати видимість тому, що відбувалося всередині неї.

Навіть після переїзду до лікарні її творче життя не зупинилося. Навпаки, Кусама продовжувала працювати практично щодня, писала романи та поезію, створювала картини та поступово поверталася до масштабних інсталяцій. Саме з цього періоду почалося її довге перетворення з провокативної авангардної художниці на світову мистецьку ікону.

«Кусаманія»

У XXI столітті популярність художниці вибухнула з новою силою. Її роботи виставляли Tate Modern, MoMA, Centre Pompidou та інші провідні музеї світу. У 2017 році в Токіо відкрився музей Яйої Кусами.

У 2014 році одна з її картин «Infinity Net», створена у 1960 році, була продана на Christie’s за $7,1 млн — на той момент це була рекордна ціна за роботу живої художниці.

Кусама стала не лише мисткинею, а й глобальним брендом. Її впізнаваний горошок з’являвся на косметиці, автомобілях та інших комерційних продуктах. Сама художниця називала всесвітнє захоплення своєю творчістю «Кусаманією».

Втім, її спадщина не позбавлена суперечностей. У 2017 році увагу привернули расистські висловлювання щодо темношкірих людей у її автобіографії 2002 року. У 2023-му, коли тема знову стала публічною, Кусама перепросила за ці слова.

Яйої Кусама залишила після себе значно більше, ніж ефектні дзеркальні кімнати для соцмереж. Вона десятиліттями перетворювала власні страхи, нав’язливі образи та прагнення до нескінченності на мистецтво, яке стало частиною світової попкультури. Її горошок перетворився на символ, а сама Кусама довела, навіть одна маленька крапка може стати достатньо сильною, щоб кинути виклик усій історії мистецтва.