Що почитати: 5 книжок, в яких Україна перемагає

У цій добірці літературного критика й письменника Ігоря Бондара-Терещенка розповідається про речі, які здавалися неможливими у ХХІ столітті.

5 книжок, в яких Україна перемагає

5 книжок, в яких Україна перемагає

Ці книжки – важлива частина сьогоднішнього документування історії, в якому втілений майстерний баланс між свідченнями очевидців і широким висвітленням подій російсько-української війни. І головними водночас є навіть не історична ретроспективність чи новітні плани перемоги, а реакція простих людей на страшні події, обстріли, смертельну небезпеку.

Януш Буґайський. Неспроможна держава. Інструкція з розшматування Росії. – К.: Арк Юей, 2023

"Неспроможна держава. Інструкція з розшматування Росії"

Автор цієї книжки – американський аналітик із зовнішньої політики – вкотре нагадує про те, як спроби перетворити Російську Федерацію на національну, громадянську чи стабільну імперську державу зазнали провалу. Та й чи можливо це було взагалі, якщо нинішня структура цієї країни ґрунтується на крихкій історичній основі, не має єдиної національної ідентичності та демонструє постійну боротьбу між націоналістами, імперіалістами, централістами, лібералами й федералістами? Хай там як, але з цього дослідження стає очевидним одне: повномасштабне військове вторгнення Росії до України в лютому 2022 року та запровадження міжнародних економічних санкцій пришвидшать розшматування держави. Автор докладно, розсудливо та на реальних прикладах доводить цю непохитну істину, нагадуючи про те, що провал Росії забезпечується неспроможністю економічного зростання, гострою соціально-економічною нерівністю і демографічним спадом, розширенням розбіжностей між Москвою та різними суб'єктами її федерації, поглибленням сумнівів щодо владних інституцій тощо. "Мультинаціональна Російська Федерація вступила в нові "смутні часи" – констатує автор, – період політичної кризи й хаосу, який московитська Росія пережила в кінці 16-го – на початку 17-го сторіччя і який повторився під час розпаду царської Росії в Першій світовій війні. Однак на відміну від 17-го та 20-го сторіч, Москві сьогодення не вистачає спроможностей і геополітичних можливостей, аби відновити Росію як континентальну імперію. Два ключові питання мають бути розглянуті під час розроблення ефективної попереджувальної стратегії стосовно Російської Федерації: наскільки глибокими й поширеними є недоліки нинішньої державної структури, а також наскільки швидкою і руйнівною буде загибель країни? Мультинаціональна держава, яка утримується вкупі надзвичайно централізованою системою ухвалення рішень та ієрархічною структурою влади, наближається до періоду дестабілізації, що прискорюється кількома одночасними кризами. Посилення репресій і задушлива політична система приховують безліч економічних і соціальних невдоволень, які підживлюють громадське роздратування та маскують зниження спроможності уряду підтримувати лояльність ключових еліт. Упродовж цієї критичної декади, що включатиме непередбачуваний період правонаступництва президентства після дорогої війни проти України, російській адміністрації буде вкрай складно заспокоїти громадські прагнення до індивідуальних вольностей, економічних свобод і політичних альтернатив, що зростатимуть".

Люк Гардінґ. Вторгнення. За лаштунками кривавої війни Росії та боротьби України за виживання. – Х.: Віват, 2023

"Вторгнення. За лаштунками кривавої війни Росії та боротьби України за виживання"

Автор цієї книжки – перший іноземний журналіст після часів Холодної війни, якого примусово вислали з Російської Федерації і який від перших днів повномасштабної війни перебував у Києві, спілкувався з українцями, їздив до гарячих точок, фіксував свідчення й описував події, щоб показати світові звірства російських окупантів в Україні. Так, його покрокова реконструкція подій у Бучі та останнього протистояння на "Азовсталі" до болю вражають своєю проникливістю. Загалом же це перший нарис історичних подій, який сприймається набагато більше, ніж просто репортаж наживо з українського фронту, оскільки втілює майстерний баланс між свідченнями очевидців і широким висвітленням подій. "Напад Росії вийшов за межі України й перетворився переважно на посередницьку війну із Заходом, – констатує автор. – "Головним потивником" – тобто "головним ворогом" у перекладі з сухої мови КДБ – стали Сполучені Штати, а також інші демократичні держави, які заповзялися озброювати українців. Вашингтон надіслав боєприпаси і протитанкові ракети, Лондон – системи легкої протитанкової зброї наступного покоління, країни Балтії – додаткову військову техніку. Ця допомога розлютила Москву. Відтак Кремль оголосив, що повномасштабне вторгнення є боротьбою цивілізацій, і перетворив свій наступ на середньовічний хрестовий похід, відступивши від концепції війн".

Сергій Руденко. Бій за Київ. – Х.: Фабула, 2023

"Бій за Київ"

Ця книга есеїв побудована, як розповідь про справжній бій, точніше, оборону Києва та про події російсько-української війни. Розділи – це раунди цієї битви, в якій повністю розкривається характер захисників української столиці. Адже журналістське розслідування, яким розпочинається і завершується книжка – не лише про політиків – Ющенка, Порошенка, братів Кличків, але й про мешканців міста, які теж щодня тримають оборону. Розділи про них, мабуть, найцікавіші, адже йдеться в них про життя (не)простих людей, які потрапили у вир війни. "Десять днів із життя журналістки Лєни Чиченіної в окупованій Бучі", "Морг, Pink Freud і "Бабель" Євгена Спіріна", "Революція, війна й весілля Дмитра Лінька ("Лінукса"). "Господареві Кремля ніколи не зрозуміти, чому на початку війни десятки тисяч киян, уперше взявши до рук зброю та коктейлі Молотова, готові були боронити своє місто, – нагадує автор. – У кожному кварталі, в кожному мікрорайоні, на кожній вулиці. Поряд із військовими стали вчителі, письменники, журналісти, історики, медики, студенти, підлітки, пенсіонери. Вони були готові вмерти, але не здати росіянам Київ. Попри зруйновані будинки, дитячі садки, школи, музеї, торговельно-розважальні центри, теплоелектростанції й мости. Попри розтерзані, розмародерені та зґвалтовані Бучу, Ірпінь, Гостомель, Бородянку й десятки маловідомих сіл і селищ, які стали на шляху російської орди. Путін, який марить увійти в історію як "збирач земель російських", наразився в Києві та на Київщині не лише на українську армію, а й на великий народний спротив. Назвавши свій похід до України "спеціальною військовою операцією", він отримав справжню Народну війну".

Вадим Денисенко. Як зруйнувати русскій мір. – К.: Наш Формат, 2023

"Як зруйнувати русскій мір"

Ця книжка про те, чому росіяни саме такі, які вони є, але головне – як можна зруйнувати "рускій мір". На відміну від більшості досліджень про Росію, увага автора в цьому разі приділена утворенню й функціонуванню механізмів управління російською імперією, які залишаються практично незмінними останні 400 років. "Глибинна помилка більшості людей, які в силу різних обставин займаються Росією, полягає в тому, – наголошує автор, – що вони вважають, що русскій мір – це якесь новітнє явище, створене групою ідеологів, які зібралися навколо Путіна. Річ у тім, що і "русскій мір", і система управління державою де-факто були створені ще за часів Івана Грозного, а остаточно зацементувалися в часи Петра І і з певними косметичними змінами дійшли до наших днів". Також автор доходить висновку, що "рускій мір" не має і не може мати свого "символу віри", а саме його визначення автоматично призведе до його розпаду. Всеїдний і шизофренічний, він "уміщує в собі православ'я і комунізм, білогвардійців і Сталіна". Таким чином, у книжці досліджується виникнення, розвиток і функціонування "руского міра" від часів Івана Грозного до сучасності, а деякі питання ставляться руба. Наприклад, як змінити ідеологію "руского міра"? Як розвалити символічні структури? Чи потрібна росіянам свобода? Або чим відрізняється новітнє юродство Путіна від юродства його "великих попередників"? "Лише одним – наголошує автор, – зашкальним рівнем брехні на всіх рівнях. Жоден попередник Путіна стільки не брехав, щоправда, ніхто й не створював паралельну реальність для своїх громадян, а паралельна реальність – це і є абсолютна брехня. Образ, який обрала путінська Росія, – ображена невинна жінка, яку всі хочуть зґвалтувати, а вона змушена захищатися. Путін весь час репродукує цей образ, лякаючи своїх підданих, що їх хтось зґвалтує, і тому вони погоджуються, щоб їх ґвалтувала держава. Нічого наднового, крім тотального віртуального світу для підданих, Путін не вигадав. Щоб підтримувати режим, підтримувати лад у цьому віртуальному світі-монастирі, йому треба залишатися царебогом-лжеюродивим і юродствувати на всіх фронтах".

Стартапи добра. Люди та проєкти, яких не зламала війна. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2023

"Стартапи добра. Люди і проєкти, яких не зламала війна"

Ця книжка містить сімнадцять історій про тих, хто підтримує, гуртує, підсилює українців та українок попри всі великі суспільні виклики і кризи. Так само "Стартапи добра" – це історії про успіхи і труднощі, ідеї й натхнення, згуртованість, взаємодопомогу та єднання. Тобто загалом про звичайних українців та українок – ​сильних і відповідальних, які під час повномасштабної війни, що її веде Росія проти України, стверджують своєю працею одне-єдине, а саме – те, що в цей час всі ми здобуваємо себе, свою ідентичність, ми виховуємо із себе націю гідних, відповідальних, свідомих людей. Тож у подорожі сторінками цієї книжки ми зустрінемо тих, хто створює домівки для українців та українок, які втратили свої, втікаючи з-під ворожих обстрілів, або випікає хліб на Донеччині або на Херсонщині, в умовах окупації на велосипеді розвозить їжу людям з інвалідністю. "Дорога до прифронтової Мар'їнки всіяна калюжами, блокпостами й напівпорожніми магазинами, – дізнаємося ми, зокрема, історію пастора Олега Ткаченка. – Струмені дощу розтікаються шибкою автівки, в якій пастор Олег Ткаченко везе мешканцям міста хліб із Покровська. Якщо встигне доїхати за чотири години – йому пощастить. Дорога, яка зазвичай займала дві години, розтягнулася аж на п'ять-шість. За цей час буханці, що пахли турботою і затишком, встигали охолонути, а люди, які чекали на просякнутих війною вулицях теплого шматка їжі й уваги, – змерзнути і змокнути. Ти ніби зробив добру справу, але хліб холодний, а люди розлючені. Мозок кипів: із цим треба щось робити! Але що? З'явилося одкровення: треба будувати пекарню прямо тут, у Мар'їнці. Коли розповідав про цей задум, мені казали: "Ти в своєму розумі?" Вибачте, нічого кращого я не придумав".

Читайте також:

Пов’язані теми
Коментарі
Сортувати:

Наступна публікація

Я дозволяю TSN.UA використовувати файли cookie