Примарні предки: у генах сучасних людей знайшли ДНК невідомих істот

Роками вченим було відомо, що стародавні Homo sapiens активно схрещувалися з іншими видами, зокрема з неандертальцями та денисовцями. Проте новітні дослідження Каліфорнійського університету в Берклі та Університету Джонса Гопкінса доводять, що частина нашого геному була успадкована від абсолютно невідомих науці істот.

Про це пише Daily Mail.

Таємничі гени в кожному з нас

Один із цих давніх родичів відокремився від сучасної людської лінії близько 800 тисяч років тому, але згодом його представники знову схрестилися з Homo sapiens. Це сталося приблизно 50 тисяч років тому, ще до останньої масштабної міграції сучасних людей з Африки.

Завдяки цьому факту кожна людина, яка живе сьогодні, носить у собі від 0,5% до 1% геному цього загадкового «примарного предка». Це майже така сама кількість генетичного матеріалу, яку сучасне людство отримало у спадок від давно вимерлих неандертальців.

«Ми змогли знайти і нанести на карту геномні локації в сучасних людях, які походять з цієї примарної лінії, і показати, що ця спадковість є у всіх сучасних людей, а не тільки в африканців», — пояснює співавтор дослідження Юлінь Чжан.

Суперархаїчний слід еволюції

Окрім першого таємничого родича, дослідники помітили у ДНК сучасних людей ще один незвичний слід, який вони назвали «суперархаїчним предком». Ця неймовірно давня лінія гомінідів, вік якої сягає 1,8 мільйона років, безпосередньо з людьми не схрещувалася.

Натомість цей загублений вид колись утворив пару з денисовцями, які жили в Євразії в період від 200 тисяч до 32 тисяч років тому. Пізніше вже самі денисовці схрестилися з нашими прямими предками, передавши їм ці суперархаїчні генетичні фрагменти, які досі зустрічаються у геномах жителів Азії.

«Один важливий висновок полягає в тому, що еволюція людини була набагато більш взаємопов’язаною, ніж ми уявляли раніше», — наголосив доктор Арджун Бідданда.

«Замість простого розгалуженого дерева наша історія дедалі частіше постає як мережа популяцій, які неодноразово розходилися, мігрували та змішувалися», — підсумував професор Мурджані.

Захисні властивості давньої ДНК

Щоб знайти ці приховані генетичні сліди без допомоги викопних решток, вчені використали новітній метод комп’ютерного моделювання TRACE, який аналізує виключно сучасні геноми. Виявилося, що багато з цих найдавніших ділянок ДНК не випадкові, а безпосередньо пов’язані з нашим імунітетом та метаболічними функціями.

«Адаптація до нових патогенів та джерел їжі була одним із найсильніших факторів відбору під час еволюції людини, а схрещування з іншими групами запровадило нові генетичні варіації для виживання», — пояснив цей феномен доктор Бідданда.

Нагадаємо, вчені висунули несподівану теорію про доісторичного «циклопа», завдяки якому ми можемо бачити. Вони припустили, що очі людей та інших хребетних могли походити від центрального ока крихітної одноокої істоти, яка жила в океані майже 600 мільйонів років тому.