Жертвоприношення в Давньому Єгипті: черепи розкрили таємницю царських поховань

Черепи з царського некрополя в Абідосі, заховані у фондах музейних колекцій на ціле століття, врешті розкрили одну з найпохмуріших таємниць раннього Єгипту. Нове дослідження доводить: 5000 років тому, після смерті єгипетських правителів, їхніх найближчих підданих дійсно приносили в жертву, аби ті супроводжували царя в потойбіччі.

Про це розповіли Gizmodo.

У давньому Єгипті слуг приносили у жертву після смерті правителя

Ще у 1920-х роках видатний єгиптолог Фліндерс Петрі звернув увагу на дивну особливість під час розкопок в Абідосі. Царські усипальниці були оточені сотнями скромних супутніх поховань. Вчений засумнівався, що така величезна кількість людей — переважно ремісників, чиновників середньої та нижчої ланки та слуг — могла померти природною смертю одночасно з монархом.

Петрі висловив гіпотезу про ритуальне вбивство улюблених і наближених слуг, проте не зміг знайти на кістяках беззаперечних слідів смертельних поранень, через що його теорія тривалий час залишалася під питанням.

Через століття єгиптологиня та біоархеологиня з Університету Пердью Розлін Кемпбелл вирішила перевірити припущення свого попередника за допомогою сучасних методів криміналістики.

Вона детально вивчила архівні нотатки Петрі, а також 46 черепів, які археолог свого часу вивіз до Великої Британії. Результати її вразили: на 18 черепах дослідниця виявила сліди важких черепно-мозкових травм, які науковець помилково вважав природними пошкодженнями кісток.

Сучасний судово-медичний аналіз показав, що це були травми, які спричинили смерть. Більшість виявлених ушкоджень є лінійними переломами, характерними для ударів плоскою тупою зброєю з широкою поверхнею.

Хоча такі переломи можуть виникати й під час падіння, у такому разі жертви мали б травми ще й інших кісток скелета. Крім того, на деяких черепах знайшли сліди застосування гострої зброї, зокрема, рубану рану в ділянці ока.

«Жертвоприношення почту — це різновид людських жертвоприношень, коли після смерті правителя вбивають наближених до нього осіб. У багатьох культурах такий звичай практикували через віру в те, що принесені в жертву люди продовжуватимуть служити правителю в потойбічному світі; водночас це могло бути й наочною демонстрацією влади правителя. Дехто з наближених міг іти на смерть добровільно, прагнучи вічного життя чи честі, тоді як інших обирали або навіть примушували до цього», — пояснює науковиця.

Хоча точні причини смерті кожного знайденого встановити важко, щонайменше 39% досліджених черепів мають сліди навмисних смертельних ударів по голові.

«Пошкодження на збережених черепах — це переважно лінійні переломи, які, ймовірно, призводили до швидкої втрати свідомості, внутрішньої кровотечі та смерті», — додає Розлін Кемпбелл.

Доля решти похованих у супутніх могилах Абідоса залишається загадкою. Вони могли померти від природних причин, бути удушеними чи вбитими іншими способами, які не залишають слідів на кістках. Фліндерс Петрі, на превеликий жаль, вирішив перепоховати більшість знайдених кісток.

Стародавнім Єгиптом могла правити жінка-фараон

Нагадаємо, нове дослідження єгиптологині Сью Келлі та фахівчині з цифрової археології Крістал Міллер, свідчить, що Мерітнейт могла правити Стародавнім Єгиптом як повноправна володарка ще близько 5 тисяч років тому — задовго до Хатшепсут і Клеопатри.

Вчені застосували цифрову обробку старої фотографії відбитків печаток із некрополя Саккара, знайдених 1946 року, й чіткіше розгледіли ім’я Мерітнейт усередині сереха — рамки, яку в ранньодинастичний період використовували виключно для позначення імен правителів.

Мерітнейт жила за часів Першої династії, і її статус давно викликав суперечки: її вважали дружиною царя, регенткою при малолітньому синові Дені або співправителькою царя Джера. На її особливе становище також вказують монументальна гробниця в царському некрополі Абідоса з десятками поховань слуг, царська стеля та інші знахідки. Дослідниці припускають, що її політична діяльність тривала понад три десятиліття.