Зникле місто пустелі стало головною загадкою археологів: що відомо

Майже сто років учені шукали в аравійській пустелі легендарне місто Убар, яке, за міфами, засипало пісками. Хоча в 1990-х роках в Омані нібито знайшли це втрачене поселення, загадка «Атлантиди пісків» досі не розгадана до кінця. Легенди про багате місто на стародавніх торгових шляхах століттями передавалися з покоління в покоління.

Про це повідомиляє Daily Galaxy.

Історія пошуків та прорив завдяки NASA

Легенда про Убар приваблювала багатьох відомих мандрівників XX століття. У 1931 році британський дослідник Бертрам Томас під час перетину Порожнього Кварталу за розповідями бедуїнів наніс на карту стародавні маршрути та назвав таємниче поселення «Атлантидою пісків». Пізніше його шукали Лоуренс Аравійський, Гаррі Сент-Джон Філбі, Вілфред Тесігер та Венделл Філліпс, проте знайти місто ніхто не міг.

Значний прорив стався у 1980-х роках. Режисер та археолог-аматор Ніколас Клапп разом із командою, до якої входили сер Ранульф Файнс та археолог Юріс Зарінс, використали супутникові знімки NASA. Аналіз старих караванних шляхів дозволив визначити можливе місце поблизу оазису Шишр в Омані.

У ході розкопок археологи виявили залишки укріпленого поселення, руїни, артефакти та постійну криницю. У 1992 році видання The New York Times повідомило, що дослідники були «практично впевнені» у знахідці легендарного торгового центру.

Чому навколо знахідки досі тривають суперечки

Попри гучну знахідку, вчені сумніваються, що Шишр — це саме той Убар. Це місце ніколи повністю не зникало, адже його руїни вже бачили мандрівники та геологи. До того ж знайдені фортеця та речі з Персії, Риму і Греції належать переважно до середньовіччя, тому вони лише підтверджують важливість торгового шляху, але не доводять існування легендарного стародавнього міста.

Археолог Юріс Зарінс пояснював, що згадки про Убар могли стосуватися ширшого регіону або цілої групи людей.

«Ми спробуємо точно з’ясувати, наскільки добре ці міста виділяються, чи є з ними пов’язані джерела води, чи є ці джерела постійними, і чи пролягають через них ці давні торговельні шляхи, — адже ми знаємо, що в середньовіччі там проходили шляхи. Тепер залишається лише вибратися туди та знайти ці давні», — зазначив археолог.

За оцінками вчених, поселення могло занепасти через зміни торговельних шляхів та проблеми з доступом до ґрунтових вод.

Нагадаємо, протягом багатьох століть межа між світом живих і мертвих була значно тоншою, ніж сьогодні. У давнину люди регулярно ховали своїх близьких прямо під підлогою осель, у внутрішніх двориках чи біля порога.