Гігантська акула-убивця Sharkzilla рве китів і тюленів: вчені перевірили її на ядерну мутацію (фото)

Біля узбережжя Нью-Йорка помітили величезну 12-футову (3,7 м) акулу мако на прізвисько Sharkzilla, яка залишила масштабні сліди на морських мешканцях. Через її гігантські розміри дослідники висунули сміливу теорію про можливий вплив ядерних відходів. Проте правда виявилася зовсім іншою.

Про це пише Lad Bible.

Акула мако Sharkzilla — що про неї відомо

Величезна акула мако, яку через її виняткові розміри експерти охрестили Sharkzilla, стала приводом для появи незвичайної гіпотези. Дехто припустив, що хижачка могла зазнати мутацій через витік ядерних відходів. Довжина акули сягає близько 3,7 м. Її вже неодноразово помічали у водах поблизу узбережжя штату Нью-Йорк.

Величезна мако вже встигла залишити сліди своїх атак на кількох морських мешканцях. За повідомленнями, вона відкусила шматок завширшки 24 дюйми (понад 60 см) у горбатого кита, завдала тюленю рани довжиною 22 дюйми (майже 56 см), а також пошматувала тунця вагою близько 400 фунтів (понад 180 кг).

Нещодавно незвичайна акула стала головною героїнею одного з випусків Shark Week на телеканалі Discovery. Епізод отримав назву Sharkzilla Takes New York. У центрі сюжету опинилася команда дослідників, яка намагалася вистежити гігантську акулу. Місцевий фахівець із вивчення акул Крейг О’Коннелл припустив, що серія нападів може свідчити про повернення дуже великих акул до цього регіону.

«У минулому саме сюди приїжджали ловити гігантських акул. Саме біля узбережжя Монтаука було зафіксовано безліч рекордів. Усіх цих величезних акул практично повністю виловили. Вони зникли. Але всі докази, які ми зараз бачимо, говорять мені, що ці великі акули, можливо, повернулися. Я знаю, що вони десь там, і ми їх знайдемо», — розповів О’Коннелл.

Дослідники прагнули знайти хижачку, встановити на неї спеціальну мітку для відстеження та відібрати зразки тканин, щоб перевірити їх на наявність радіоактивного забруднення.

Можливий вплив радіації на морську екосистему

Крім того, О’Коннелл висловив значно суперечливішу версію подій. Він припустив, що затоплені кілька десятиліть тому бочки з ядерними відходами могли вплинути на морську екосистему підводного каньйону біля узбережжя.

«Наприкінці 1960-х років у каньйоні Гудзон затопили 15 тисяч бочок із ядерними відходами. Через десять років туди повернулися, щоб перевірити їхній стан, і виявилося, що всі вони протікали», — зауважив фахівець із вивчення акул.

Водночас дослідник наголосив, що ця гіпотеза не має наукового підтвердження та залишається предметом дискусій.

«Радіоактивні витоки можуть впливати на дику природу, навіть на найвищих хижаків. Якщо тварини зазнають впливу ядерних відходів, це може спричинити генетичні мутації та аномальне зростання. Якщо цей хижак генетично змінений, він може бути швидшим, сильнішим і смертоноснішим за будь-якого іншого хижака на Землі. Саме тому ми називаємо його Sharkzilla», — розповів О’Коннелл.

Аналіз щодо радіоактивного забруднення

Після тривалих пошуків його команді все ж вдалося знайти акулу та взяти необхідні зразки для дослідження. Аналіз не виявив жодних ознак радіоактивного забруднення. На думку експертів, Sharkzilla найімовірніше є вагітною акулою мако, яка вирізняється надзвичайно великими розмірами, високою швидкістю та винятковими мисливськими здібностями.

Під час підводних досліджень також з’ясувалося, що ця місцевість є районом розмноження акул мако. Імовірно, самиці активно полюють, щоб забезпечити достатньо їжі для майбутнього потомства.

Акули мако здатні виростати більш ніж до 13 футів (майже 4 м) завдовжки та важити понад 1250 фунтів (приблизно 570 кг). Міжнародний союз охорони природи відносить цей вид до тих, що перебувають під загрозою зникнення.

Попри свій грізний вигляд, акули мако дуже рідко зустрічаються з людьми, адже переважно живуть далеко у відкритому океані. Через це випадки нападів на людей є вкрай поодинокими. За період від 1980 до 2024 року офіційно зареєстрували лише 10 нападів акул мако на людей. Три з них виявилися смертельними.

До слова, вчені вперше зафіксували на відео приховані харчові звички китових акул — найбільших риб у світі, які раніше досліджувалися лише на поверхні води. Закріпивши камери на десяти акулах біля узбережжя Австралії, дослідники отримали понад 22 год. унікальних кадрів і склали каталог із 36 поведінкових дій, включно з шістьма раніше невідомими техніками підводного полювання. Це пояснює, як велетенські риби виживають у бідних на поживні речовини тропічних водах.