Fire Point розкрила деталі ППО Freyja: коли відбудеться перше перехоплення балістики

Виробник дронів та ракет Fire Point залучив понад десяток європейських оборонних компаній до розробки проєкту протиракетної оборони Freyja. Іноземні партнери надаватимуть радари, системи наведення та інші компоненти, які вже починають інтегрувати, повідомила СЕО компанії Ірина Терех.

Про це пише Reuters.

Ймовірність пропуску менш як 5%: Fire Point про ППО Freyja

Офіційний старт проєкту відбувся минулого місяця в Парижі. 10 урядів та 12 оборонних підприємств, серед яких Eurosam, Leonardo, Thales і SAAB беруть участь у розробці ППО Freyja.

Потреба у новому засобі ППО виникла через сильний дефіцит протиракет Patriot для боротьби з балістичними ракетами, який загострився через війну США та Ірану.

За словами очільниці Fire Point, угоди підписані вже з 13 промисловими партнерами. Базою для перехоплювача стане українська розробка FP7.X — прискорена модифікація балістичної ракети FP7. Перше успішне перехоплення цілі у компанії планують здійснити до середини 2027 року.

«Зараз ми знаходимося на найнапруженішому і водночас найскладнішому етапі остаточного складання всього разом з радарами спостереження, зі слідкувальними радарами, з шукачами», — ділиться Ірина Терех.

Центром управління та інтеграцією всіх систем займається норвезька компанія Kongsberg. За даними профільних ЗМІ, голівку самонаведення має надати німецька Diehl Defence, розробник систем IRIS-T. У Diehl підтвердили факт перемовин з українською стороною, але від деталей утрималися.

Цільова вартість одного перехоплювача становить менше ніж €1 млн — це у 4–6 разів дешевше за постріл з Patriot.

«Ми намагаємося втиснути програму, яка зазвичай займає 20–30 років, у пару років», — пояснює Терех.

Ірина додала, що ракета-перехоплювач вже пройшла щонайменше п’ять випробувань. Цю систему ППО будують на архітектурі відкритого типу, що дозволить легко змінювати комплектування — наприклад, замінювати радар Weibel на аналог від Saab. Кількість партнерів планують розширити до 20 компаній для нарощування потужностей.

Фінансування досліджень та розробок партнери беруть на себе до моменту створення мінімально життєздатного продукту (MVP). Паралельно тривають перемовини з українськими державними підприємствами.

«Ми очікуємо, що пускова установка матиме від чотирьох до шести ракет. Тож якби з однієї партії відбулося перехоплення балістичної ракети в межах MVP, це був би чудовий результат», — додала Терех.

Експерт з ракетних озброєнь Норвезького інституту оборонних досліджень Фабіан Хоффман зазначає: щоб ймовірність пропуску цілі з пускової установки на 4–6 ракет була нижчою за 5%, кожна ракета повинна мати точність близько 40%.

Можливу ціну в €1 млн за штуку він назвав дуже дешевою та такою, що вражає.

Ударна модифікація ракети FP7 для ураження наземних цілей вже пройшла 15 тестових запусків. Зараз триває її сертифікація Міністерством оборони України, яка має завершитися за 2–4 тижні. Перше бойове застосування цієї версії заплановане на початок осені, а більшої балістичної ракети FP9, здатної дістати до Москви — на кінець осені.

Окрім цього, Fire Point розробляє власний двигун для крилатої ракети FP5 Flamingo.

Чому важко вразити ракетні установки РФ

Нагадаємо, після заяви президента України Володимира Зеленського про необхідність знищення російських пускових установок для зменшення ракетних ударів, радник президента Сергій Бескрестнов пояснив складнощі виконання цього завдання.

Він зазначив, що комплекси «Іскандер» не стоять на стаціонарних позиціях, а постійно рухаються, швидко розгортаються для пуску та одразу залишають район. Крім того, ворог здійснює запуски на відстані 140–150 км від кордону, що робить їх недосяжними для систем на зразок HIMARS, тому удар по вже відомих точках є безрезультатним.

Експерт підкреслив, що для ефективного знищення мобільних установок необхідні постійне супутникове спостереження, «очі в повітрі» та високоточна далекобійна зброя, адже спіймати «Іскандер» на марші надзвичайно важко. Також складним є ураження самого виробництва цих ракет, оскільки підприємства розташовані глибоко під землею, а санкції не зупиняють процес через використання переважно російських комплектуючих та електроніки.