Ідея "денацифікації" українців: звідки взялась та скільки існує

Автор
Ігор БережанськийІгор Бережанський
Дата публікації
Перегляди
14к
Час на прочитання
3 хв
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Ідея "денацифікації" українців: звідки взялась та скільки існує

Фото: ТСН

Про те, звідки походить ідея "денацифікації" України та скільки вона існує – в історичному огляді кореспондента ТСН Станіслава Ясинського.

Химерна ідея денацифікації українців зовсім не нова. Про цю історію брехні та ненависті можна говорити багато годин.

Про це у середу, 11 травня, йдеться в сюжеті ТСН.

Так, основоположник Московського царства князь Андрій Боголюбський – син половецької княжни й онук хана – 1169-го спалив і пограбував Київ. Князь Андрій викрав дорогоцінну ікону Божої матері з Вишгорода, яку привезли на Русь з Візантії, та перевіз її до Володимира, де згодом вона під новою назвою стала головною іконою Російської православної церкви.

Московські царі, що пішли  від половців та орди, вкрали з Київщини не лише ікони, а й історичну назву Русь. Вони вигадали міф про історичне право Москви бути третім Римом – оплотом православної віри і центром імперії. Тому як історія київських князів, так і саме існування в Києві та в Україні окремого народу, ставило під сумнів всі амбіції Російської імперії. Денацифікація почалася ще 1687-го – коли московські царі почали активно нав'язувати козацькій старшині необхідність запровадження на козацьких землях змішаних шлюбів – для подальшого об'єднання в єдиний народ. 

Та найлютіший біль для царської влади – українська мова. 1863 року російський міністр внутрішніх справ Петро Валуєв видає цикруляр. Головне завдання Валуєвського циркуляру – впровадження думки, що «української мови немає і бути не може!». В документі йдеться: українська мова – це зіпсована поляками російська, а книжки цією незрозумілою мовою готують малороське суспільство до сепаратистських ідей і бунтів. Циркуляр забороняє на території імперії друк та розповсюдження книг українською мовою – церковних, навчальних і наукових. Валуєвський циркуляр та Емський указ, виданий в доповнення першого документа царем Олександром другим 1876-го, заборонили не лише книжки, а й усю українську культуру і освіту в царській Росії.

Але ні до якого серйозного змосковщення всі ці спроби не призвели. Головним свідченням цього став перепис населення Російської імперії 1897 року – перший і останній, далі їх проводити боялися. Якщо під час регіональних переписів всіх українців, білорусів, і навіть охристиянених євреїв записували як росіян, то під час великого перепису вони всі могли чесно відповісти на запитання, якою мовою спілкуються. І до якого етносу себе зараховують. І результати сильно вразили. Великоросів в імперії нарахували лише трохи більше 44%. Українцями себе назвали 18%. І це не в Україні, а в імперії загалом.

В Україні, згідно з цим переписом, росіян мешкало до кількох десятків відсотків. Решта – здебільшого українці, спілкуються теж українською. А тепер – найважливіше. Українці склали третину мешканців Воронезької губернії та більше 20% всіх, хто населяв територію Дону та Курської області. Тобто українці протягом всієї історії боротьби з ними потроху заселяли всі навколишні губернії Росії. Політика зросійщення в імперії завершилася жахливим фіаско.

Історичний погляд: звідки взялась ідея "денацифікації" України та скільки вона існує

Історичний погляд: звідки взялась ідея "денацифікації" України та скільки вона існує

Читайте також:

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Війна Росії проти України
Дата публікації
Перегляди
14к
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація