Масовані ракетні удари по Україні: як зупинити балістичний терор Росії в умовах снарядного голоду ППО

Росія планує нарощувати удари балістичними ракетами по Україні. І, як повідомляє Головне управління розвідки, готується посилитися новим ракетним підрозділом від КНДР.

Тим часом Україна залишилася беззахисною через затримки постачань ракет-перехоплювачів для систем «Петріот» — єдиних, які здатні ефективно збивати балістику.

У соцмережах після російської атаки 5 серпня багато людей питали: а чому пускові установки росіян, з яких по Україні летять «Іскандери», С-300, «Циркони» — почуваються у цілковитій безпеці біля самих кордонів України?

У соцмережах росіяни викладають відео і вихваляються одночасним запуском кількох балістичних ракет по Україні з ближнього прикордоння — найчастіше це Клинці у Брянській області (за 50 кілометрів від кордону), а також прикордонні райони Курської і Бєлгородської областей. Там розташовані тилові бази російських ракетників. І час підльоту ракет з прикордоння до Києва становить лише 5–7 хвилин.

Про це йдеться у сюжеті коресподентки ТСН Марії Васильєвої.

Дефіцит ракет ППО у світі та відмова Вашингтона

А це — результат цих запусків 5 серпня по Києву і Київській області: 17 убитих людей, півсотні поранених, знищені підприємства, логістичні потужності і склади півтора десятка великих компаній. Із 28 ракет — балістичних і протикорабельних — жодного збиття.

«Петріоти» стоять порожні. Бо після початку кампанії Трампа в Ірані буквально за місяць лише США витратили тисячу ракет PAC-3. Не рахуючи того, що цими ракетами відбивалися від іранських атак й у країнах Перської затоки — у тому числі від «Шахедів». Це марнотратство призвело до дефіциту антибалістичних перехоплювачів в усьому світі.

Для України їх шукали буквально поштучно. Президент Зеленський намагався домовитися з Трампом про так званий «зимовий пакет» із трьохсот PAC-3. Тоді Трамп пообіцяв спробувати допомогти, але вже після руйнівної атаки по Києву сказав, що ці ракети США потрібні самим.

«Нам теж потрібні ракети. Байден і так передав Україні їх дуже багато», — заявив Дональд Трамп.

Володимир Зеленський висловив припущення, що у затримок постачань можуть бути не лише об’єктивні, а й політичні причини. На його думку, це може бути прихованим тиском на переговорну позицію України.

«З початку 2026 року Україна почала отримувати приблизно втричі менше антибалістичних ракет. Розуміючи такий великий дефіцит, і я не знаю, чи є якісь інші причини, крім Близького Сходу, може, це і політичні кроки для того, щоби Україна була більш, як сказати, податливішою. На мій погляд — так, не без цього», — наголосив президент України Володимир Зеленський.

Виробництво «Іскандерів» та поповнення з Північної Кореї

Це слабке місце Росія вже давно відчула і тепер зосереджено б’є по Києву лише балістикою, залишаючи крилаті ракети для масованих атак по регіонах, а «шахеди» — як допоміжний засіб. Санкції не можуть зупинити виробництво «Іскандерів», адже вони на 100% складаються з російських компонентів, пояснює радник Президента Сергій «Флеш» Бескрестнов. А ще є протикорабельні «Циркони», зенітні С-300 і С-400, які росіяни пристосували для обстрілу наземних цілей: хай б’ють вони й неточно, але для терору згодяться.

«Виробляють вони десь комплексів „Іскандер“ біля 60–70 на місяць додатково. Це ракети балістичні. С-400 — це також десь 50 ракет… Сумарно усе це — можуть там казати, наприклад, про 100–150 ракет на місяць… Запас балістичних ракет у них — кілька сотень ракет. Але я вже казав, що виробляють вони кожного місяця також сотню ракет, тому я кажу, що цілком можливо, що росіяни можуть застосовувати по нам десь до 100 балістичних ракет кожного місяця», — пояснює військовий фахівець з радіотехнологій Сергій «Флеш» Бескрестнов.

Але додатково росіяни планують восени розгорнути неподалік кордону з Україною — у Воронезькій області — ракетний підрозділ з КНДР. Росія вже отримала від Пхеньяна нову партію з 40 північнокорейських ракет, подібних до «Іскандерів». Кім Чен Ин прислав і своїх ракетників — загалом у новому ракетному підрозділі їх має бути близько сотні.

Усе це разом робить надії на якесь мирне врегулювання небезпечною ілюзією. Путін явно готується посилити напад, а не відступити. Зима близько, і всі зусилля та мільярди євро на підготовку до неї будуть марні, якщо не знайти спосіб протидіяти російській балістиці.

Чому складніше вирахувати та знищити пускові установки у прикордонні

Після нищівної атаки по Київщині в українській OSINT-спільноті порушили питання: а чому ж не можна знищувати російські пускові установки у прикордонні? Адже квадрати, звідки ведуться запуски, відомі.

«У деяких випадках ці місця відомі, у деяких — ми через різні маркери розуміємо район, де буде працювати пускова установка, і можемо під час атаки конкретизувати, де вона знаходиться. Тобто якщо розвідкрило буде висіти над районом і виступати ретранслятором для наших засобів ураження, то все це можливо вирахувати. Навіть якщо ми це вирахуємо під час атаки — вони все одно пускають декількома заходами, то можна знищити навіть під час атаки», — зазначає OSINT-аналітик Вадим Глушко.

Дехто з військових зауважує, що задача ця складна, бо Україна критично залежить від Starlink, який, за рішенням Ілона Маска, не працює над російською територією. А тому українські дрони успішно вражають великі нерухомі цілі, а от знищувати пускові, які швидко переїжджають з місця на місце, без якісного зв’язку не можуть.

«Він рухається по якимось там лісовим дорогам і намагається робити це так, щоб супутники не могли відслідити його. І далі розгортання „Іскандеру“ відбувається дуже швидко. Потім запуск. „Іскандер“ відстрілявся і потім тікає з позиції. І росіяни знають, що в нас, наприклад, є „Хаймарс“. Вони знають максимальну дистанцію, на яку працює „Хаймарс“, і спеціально стріляють на такій дистанції, щоб „Іскандер“ не можна було атакувати „Хаймарсом“. Це десь приблизно 140–150 кілометрів від нашого кордону. Тобто там потрібно працювати іншими типами… А для цього потрібні „очі в повітрі“, супутникові цілевказувачі. Тобто завдання дуже-дуже важке: спіймати „Іскандер“ на марші або біля позиції, де він розгортається і атакує — це важко, дійсно», — додає Сергій «Флеш» Бескрестнов.

Альтернативи та українські розробки

Але важко — не означає неможливо. 30 травня Сили безпілотних систем вразили пускову установку «Іскандер» у Таганрозі, яка стояла в посадці. Торік, у грудні, бійці артрозвідки «Чорний ліс» вразили пускову установку С-400 просто в русі, коли вона їхала дорогою. Є й інші успішні ураження. Але для того, щоб вони стали системними, необхідно більше ресурсів, зусиль та координації між різними підрозділами.

«Змогли вразити С-300 у Бєлгороді, які обстрілювали Харків… „Урагани“ у Бєлгороді — тобто все це змогли, а з „Іскандерами“ чомусь не можемо. Чомусь ми вважаємо нереальною цю роботу по пускових установках „Іскандерів“, що такі: ну, це надто складно, давайте навіть не братися. Мені здається, ми відмовляємось від ідеї до того, як вдалося її повноцінно реалізувати», — переконує Вадим Глушко.

Антибалістична система «Фрея», яку українська компанія Fire Point створює спільно з європейцями, зможе збити першу російську ракету в кращому разі наступного року. І це буде дивом, бо розробки подібних протиракетних систем зазвичай займають близько 10 років.

Дві українські балістичні ракети — «ФП-9» і «Сапсан» — нині проходять фінальні випробування, але запуск масового виробництва теж забере час.

Час, який доведеться оборонятися в умовах, коли ракет PAC-3 для систем «Петріот» буде або дуже мало, або не буде зовсім. Тож, схоже, вибір такий: або виловлювати і знищувати пускові «Іскандерів», або дивитися, як російська балістика безперешкодно знищує людські життя, енергетику, виробництво, житлові будинки та критичну інфраструктуру, без якої життя у місті стане неможливим.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ТСН 20:00 НАЖИВО! ПІДСУМКОВІ НОВИНИ П’ЯТНИЦІ, 7 СЕРПНЯ