NASA могла знайти життя на Марсі ще 1976 року і знищити його: що відомо

Нове дослідження припускає, що посадкові модулі NASA «Вікінг» могли виявити мікробні ознаки життя на Марсі ще під час експериментів 1976 року. Науковці вважають, що результати місії могли бути неправильно інтерпретовані, а потенційні марсіанські організми — загинути через умови проведення тестів.

Про це повідомило видання Iflscience.

У липні та вересні 1976 року апарати програми «Вікінг» здійснили приземлення на поверхню Червоної планети. Вони вперше передали детальні знімки марсіанського ландшафту та провели біологічні тести ґрунту. Один з експериментів передбачав додавання до зразків поживного розчину з радіоактивно міченим вуглецем: якщо б у ґрунті були мікроорганізми, вони мали б переробити речовини й виділити газ із радіоактивним CO₂.

Під час першого тесту прилад зафіксував значне вивільнення радіоактивного 14CO₂. Також спостерігали виділення кисню та обмін CO₂ після зволоження ґрунту. Однак наступні спроби не дали зростання показників, якого очікували б у разі активного мікробного метаболізму. У підсумку тодішня команда місії дійшла висновку, що органічних сполук на Марсі не виявлено, а результати могли бути спричинені хімічними процесами або земним забрудненням.

Новий аналіз ставить це під сумнів. Дослідники звертають увагу, що посадковий модуль «Фенікс» виявив у марсіанському ґрунті перхлорати. Пізніше було показано, що під впливом перхлоратів органічні сполуки можуть руйнуватися з утворенням хлорованих органічних речовин — саме такі сліди свого часу зафіксував «Вікінг». Це може свідчити не про відсутність органіки, а навпаки — про її наявність.

Автори також припускають, що можливі марсіанські мікроорганізми могли перебувати в стані спокою й активуватися лише за наявності вологи та тепла. У такому разі надлишок води, доданий під час експерименту, міг їх знищити. Як гіпотезу команда пропонує модель бактеріального автотрофа, що дихає накопиченим киснем і здатний фіксувати вуглець навіть за мінімальної кількості водяної пари. Цю потенційну форму життя дослідники назвали BARSOOM — за фантастичною назвою Марса у романі Едгара Райса Берроуза «Принцеса Марса».

Водночас автори підкреслюють: їхня робота не є доказом існування життя на Марсі. Йдеться про спробу відновити наукову дискусію навколо даних 1976 року.

Нагадаємо, раніше вчені виявили, що супутник Урана Міранда може приховувати під крижаною корою стародавній океан, що теоретично робить його придатним для життя. На це вказують результати нового дослідження, у межах якого вчені проаналізували архівні дані місії «Вояджер-2» та сучасні моделі внутрішньої структури небесного тіла.