Божественна жіночність на Тижні моди: у Червоному залі київського вокзалу відбувся масштабний фешнпоказ J’amemme

У межах Ukrainian Fashion Week SS27 бренд J’amemme презентував нову колекцію The Divine Feminine. Показ відбувся у Червоному залі Київського залізничного вокзалу і став наймасштабнішою презентацією марки на сьогодні.

У новій лінійці дизайнерка Юлія Ярмолюк досліджує жіночність як багатогранний і мінливий стан, у якому ніжність поєднується із силою, чуттєвість — зі стриманістю, а вразливість — із безкомпромісністю.

За словами дизайнерки, The Divine Feminine розповідає про жінку, якій більше не потрібно відповідати якомусь одному образу. Вона може змінюватися, бути суперечливою і різною, але водночас залишатися цілісною.

Колекція народилася з експериментів із матеріалами та формою. Особливу увагу команда приділила тому, як тканина спадає, збирається у складки та рухається разом із тілом.

Чіткий крій і сукні-колони у лінійці сусідять із напівпрозорими образами та скульптурними корсетними сукнями. Легкі шифон і сатин використали для створення драпувань-хомутів та асиметричних довгих спідниць, надавши силуетам невагомості й плинності. Вовна, навпаки, додала структури приталеним штанам і жакетам.

Фірмові рюші-хвилі з’явилися на кількох ключових речах — багатошарових топах, бра та сукнях. Вони створюють відчуття руху навіть тоді, коли модель залишається нерухомою.

Важливою частиною колекції стала ручна робота: драпування, плісе й рюші створювали вручну. Техніки, які традиційно сприймаються як декоративні, тут перетворилися на інструменти формування сучасного силуету.

Колірна палітра поєднала насичені та пастельні відтінки. До неї увійшли чорний, білий, червоний, пильно-рожевий, бузковий, аквамариновий, петрольний, вершково-жовтий і ніжно-салатовий кольори.

Показ став не просто презентацією одягу, а цілісним перформансом, у якому архітектура вокзалу, світло, музика та рух моделей були частиною єдиного художнього задуму.

Режисерську концепцію розробила Валерія Фадєєва. Вона осмислила колекцію через творчий почерк її засновниці — особливу мову дотику, фактури, плісе, тканини й тіла.

В основі постановки була формула: світло торкається тканини, тканина — тіла, а тіло — повітря. Через цей послідовний дотик розкривалися різні втілення жінки — земної та божественної, тендітної та сильної, здатної мріяти, відчувати й обирати себе.

Драматургію показу побудували як поступовий шлях до пізнання себе — від першого кроку по землі до символічного злету в повітря. Головною стала думка про те, що божественність жінки не потрібно шукати ззовні, адже вона завжди живе всередині неї.

Музичним продюсером події виступив Пилип Коляденко.