Як таємно пошита сукня врятувала образ королеви Єлизавети II на зустрічі з Папою Римським

Під час державного візиту до Рима у 2000 році королева Великої Британії Єлизавета II мала зустрітися з Папою Іваном Павлом II у Ватикані, однак напередодні зустрічі між її особистою асистенткою та старшою костюмеркою Анджелою Келлі й представниками королівського двору виникла суперечка щодо того, у що саме має бути одягнена монархиня.

Про цей епізод Келлі розповіла у своїй книжці The Other Side of the Coin: The Queen, the Dresser and the Wardrobe. За її словами, приватні секретарі запропонували Королеві одягнути звичайну яскраву денну сукню, оскільки після зустрічі з Папою на неї чекала ще одна приватна подія. Костюмерка одразу зауважила, що такий вибір буде недоречним.

Келлі пояснювала свою позицію не лише професійним досвідом, а й релігійним вихованням, адже вона виросла в католицькій родині й вважала, що зустріч із Папою потребує особливого дрескоду. До того ж під час попередніх зустрічей із понтифіком Єлизавета II традиційно з’являлася у чорному вбранні, з діамантовою тіарою та довгою мереживною мантильєю.

Келлі відкрито сказала приватним секретарям, що вважає їхню пораду неправильною, проте до її аргументів не дослухалися. Тоді вона вирішила звернутися безпосередньо до Королеви. Єлизавета II вислухала свою костюмерку, однак після повторної розмови з приватними секретарями погодилася з їхньою позицією. Келлі, своєю чергою, продовжувала наполягати, що для зустрічі з Папою денна сукня буде надто неформальною.

Урешті Келлі вирішила діяти самостійно і пішла проти рішення королеви. Готуючись до поїздки, вона таємно замовила для Єлизавети II дві версії нового вбрання: темно-синю сукню з капелюшком у стилі «таблетки» та знімною вуаллю і точно такий самий комплект у чорному кольорі. Вона також попросила кравчиню не проводити примірок, щоб ніхто завчасно не дізнався про її план.

«Готуючись до майбутньої поїздки, я вибрала одне з улюблених вбрань Її Величності — те, в якому, як я знала, вона почуватиметься комфортно, — і попросила одну з кравчинь, Морін Роуз, створити щось абсолютно в такому самому стилі, але темно-синього кольору. Рахунок я попросила надіслати лише мені. Цього разу жодних примірок не мало бути, адже я не хотіла, щоб хтось здогадався про мій план. Крім того, я звернулася до Фредді Фокса, тодішнього капелюшника, і попросила його створити капелюшок у стилі „таблетка“ зі знімною вуаллю. Рахунок також мав бути надісланий безпосередньо мені».

Коли настав день зустрічі, ситуація раптово змінилася — приватний секретар королеви у паніці повідомив Келлі, що у Ватикані наполягають на темному вбранні для монархині.

«Я ніколи не забуду цю картину: приватний секретар у паніці біг одним із найдовших коридорів Квіринальського палацу, волаючи: „Анжело, Анжело, швидше!“. На ньому були коричневий светр, коричневі вельветові штани, коричневі шкарпетки — але не було взуття! Він вимагав сказати, що саме Королева вдягатиме того дня. Я спокійно повідомила йому, що Її Величність буде в яскраво-рожевому вбранні — саме так, як порадили він і помічники приватних секретарів. Це, щоправда, аж ніяк не заспокоїло його. „Ви ж завжди подорожуєте з чорним вбранням?“ — запитав він. Я відповіла, що цього разу — ні. Насправді ми завжди беремо із собою чорне вбрання на випадок несподіваної сумної події, але після всього, через що він мене змусив пройти, я не збиралася йому про це говорити. Я сказала йому не хвилюватися і що Її Величність усе одно матиме чудовий вигляд».

Невдовзі Єлизавета II сама покликала Келлі й запитала, чи є в неї темне вбрання. Тоді костюмерка показала їй заздалегідь підготовлений темно-синій комплект, а потім запропонувала чорний варіант, який королева і обрала.

Келлі згадувала, що особливо добре запам’ятала вираз полегшення на обличчі Єлизавети II, коли та побачила підготовлену чорну сукню. Для Келлі цей випадок став важливим професійним моментом, оскільки вона вважала, що її інтуїція щодо вбрання була правильною, навіть попри те, що спочатку її думку не сприймали серйозно.

Згодом костюмерка дізналася, чому приватні секретарі наполягали саме на денній сукні. Після зустрічі з Папою планувалося сфотографувати Королеву разом із членами Королівського двору біля Сикстинської капели. Оскільки інші члени двору не мали бути вдягнені в чорне, секретарі хотіли, щоб фотографія мала вигляд невимушеної спільної прогулянки. За словами Келлі, цей фотомомент фактично поставили вище за дрескод для важливої зустрічі з Папою.