"Надіялись, що живий, а знайшли в окопі": історія воїна Бадрі Лолашвілі, який загинув під час оборони Києва

Село на тисячу жителів, яке стало форпостом для Києва і об яке перечепилася «друга армія світу». На початку повномасштабного вторгнення росіяни, коли не змогли прорватися через Ірпінь та Бучу, кинули всі сили на невеликий Мощун. Село випалювали вщент, але воно встояло.

Про героїчну оборону, дивовижне виживання місцевих та «Янголів перемоги» — у спеціальному репортажі кореспондентки ТСН Олени Лускун.

Щоденник війни 87-річної Людмили

Для Людмили Ломейко це вже друга війна у житті. У травні їй виповниться 87 років. Весь час, поки навколо її хати вирувало пекло, вона вела щоденник у маленькому блокноті, записуючи кожен вибух.

Людмила Ломейко, жителька Мощуна: «24-го о 5 ранку бомбили Гостомель... 5 березня мені влетів снаряд у хату. І трасувальні кулі летіли, і запалювальні бомби. Якби не Бог — тут би все згоріло пекельним вогнем».

Її евакуювали під обстрілами лише 13 березня. Але були й ті, хто залишився в селі до самої деокупації.

«Вижили мовчки»: історія баби Ліди

Лідія Заїка залишилася в селі разом із двома собаками. Від пекельних обстрілів ховалася у погребі. Каже, щодня була готова до смерті, але найбільше боялася, що дім згорить.

Лідія Заїка, жителька Мощуна: «Їсти було що, але ж страшно. Раз так думаю: хоч уб’ють, то хоч не голодна буду. Як тільки починала у сусіда хата горіти — я витягувала з криниці воду і лила на свій сарай, аж шифер шкварчав».

Саме баба Ліда після деокупації розповіла правоохоронцям про страшні знахідки у сусідських льохах — росіяни просто розстрілювали цивільних у потилицю. Загалом у селі знайшли 28 тіл замучених людей.

Бадрі «Піночет» Лолашвілі: останній бій у рідному лісі

Старший лейтенант Бадрі Лолашвілі, командир роти 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців, мав бронь від мобілізації як директор столичного підприємства. Проте 10 березня він уже був у Мощуні.

Лариса Лолашвілі, матір загиблого героя: «Ми надіялись, що він у лікарні чи в полоні. А потім на 56-й день знайшли його тут, в окопі».

Бадрі загинув орієнтовно 12 березня 2022 року. Тепер його матір та брат Павло щонеділі приїжджають на місце його загибелі. Жодного тижня за чотири роки вони не пропустили.

«Янголи перемоги»: меморіал, що росте

З ініціативи родини Лолашвілі місце загибелі Бадрі перетворилося на меморіальний комплекс. Тут уже встановлено 123 таблички зі світлинами захисників, які полягли за Київщину. Окопи, де точилися запеклі бої, ретельно укріпили та зберегли як реліквію.

Лариса Лолашвілі: «Я повинна про кожного розказати. Бо хто як не я? У дружин немає сил, вони піднімають дітей, батьки у відчаї. Тому я повинна шукати ці імена».

Зараз меморіал займає понад 5 гектарів лісу. Поряд із посіченими соснами, що поступово засихають, стоїть побитий уламками старий дуб. Він — живий. Його рани затягуються, символізуючи відродження самого Мощуна.

Відбудова попри все

Сьогодні Мощун — це масштабне будівництво. Оселі, зруйновані ракетами, відновлюють за програмою «єВідновлення» та за допомогою благодійників. Вадим Жердецький, місцевий урядник, показує свій новий дім, який зводять на місці згорілого.

Проте не всі мають документи на право власності, як пані Галина, що досі змушена жити у модульному будиночку. Але люди вірять: якщо вистояли у березні 22-го, то відбудуються і зараз. До лісу повернулися косулі, а до годівничок на меморіалі — птахи.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ТСН 15:00 новини 24 лютого. БОЇ за острів ЗМІЇНИЙ та історія НЕЗЛАМНОСТІ МОЩУНА!