Ядро Землі «витікає»: чому та як стародавнє золото може опинатися на поверхні

У надрах Землі може відбуватися повільний обмін речовиною між ядром і мантією, що теоретично здатен «піднімати» частину дорогоцінних металів ближче до поверхні. Ця гіпотеза вже спричинила гострі наукові дискусії, адже може змінити уявлення про еволюцію планети — і навіть допомогти в пошуках життя за її межами.

Про це повідомило видання BBC Science Focus.

Наприкінці 2025 року в китайській провінції Хунань повідомили про можливі запаси понад тисячі тонн золота під родовищем Вангу. Якщо оцінки підтвердяться, це може стати найбільшим родовищем золота в історії. Його орієнтовна вартість — близько 63 мільярдів фунтів стерлінгів (приблизно 83 мільярди доларів США).

Хоча золото вважають рідкісним металом, насправді його основна маса прихована глибоко під нашими ногами. За словами професора Маттіаса Віллболда з Геттінгенського університету, до 99,9% дорогоцінних елементів «зачинені» у ядрі планети від моменту її формування.

Чи справді ядро «протікає»

Саме питання про можливий вихід матеріалів із ядра вже кілька років розділяє наукову спільноту. Частина дослідників вважає, що дорогоцінні елементи піднялися ближче до поверхні під час Пізнього важкого бомбардування — періоду, коли на молодій Землі близько 3,9 млрд років тому масово падали астероїди, насичені важкими металами.

Інші, зокрема Віллболд, наголошують на аномаліях у хімічному складі глибоких порід. Зокрема, ізотопні «збої» у вольфрамі та рутенії, виявлені в породах поблизу межі ядра й мантії та в зоні мантійних шлейфів, можуть свідчити про витік мікроскопічних кількостей речовин із ядра в мантію. Йдеться про мізерні обсяги, але накопичення за мільярди років здатні впливати на геологічні процеси.

Скептики, серед яких доктор Маріо Фішер-Ґьодде з Кельнського університету, переконані: спостережувані ізотопні відмінності можна пояснити давніми метеоритними ударами, а не «диханням» ядра. Крім того, подібних аномалій не виявлено в інших сидерофільних елементах — наприклад, осмії.

Окремий напрям досліджень пов’язаний із гелієм. Вулканічні шлейфи в районах Ісландії та Гаваїв містять незвично високі концентрації гелію-3 — рідкісного ізотопу, що міг зберегтися лише з моменту формування Землі. Це може вказувати на дуже глибоке походження цих газів, можливо — навіть із зовнішнього ядра.

Та остаточного підтвердження поки немає. Нові сейсмічні моделі, лабораторні експерименти з високим тиском та детальні ізотопні аналізи мають допомогти з’ясувати, чи справді між ядром і мантією відбувається обмін речовиною.

Чому це важливо

Якщо ядро та мантія Землі взаємодіють, навіть мінімально, це пояснює довготривалу геологічну активність нашої планети та її «стійку» еволюцію — на противагу Марсу, який охолов, і Венері, де відсутність тектонічних плит блокує вихід тепла.

Розуміння цього процесу також важливе для пошуку потенційно придатних для життя екзопланет. Адже саме внутрішня активність є ключовим фактором формування магнітного поля, атмосфери та стабільних умов на поверхні.

Нагадаємо, учені зафіксували надмасивну чорну діру, яка перевищила межу Еддінгтона — теоретичний ліміт акреції. Квазар ID830 ставить під сумнів сучасні уявлення про формування галактик.