Чому деяким українцям в Канаді важко відновити кар’єру після приїзду

Попри професійний досвід, вищу освіту та спеціалізовані навички, частина українських біженців після переїзду до Канади не може продовжити кар’єру на тому самому рівні.

ПРо це йдеться у матеріалі theconversation.

Федеральний уряд Канади продовжив тимчасові заходи для українців, які виїхали через війну. Зокрема, для них передбачена можливість продовження дозволів на роботу терміном до трьох років.

Однак дослідники звернули увагу на те, що відбувається після першого року перебування в країні — коли люди вже адаптувалися до нового середовища та починають будувати довгострокове життя.

Дослідження провела команда канадських та українських науковців. Автори проаналізували дані Управління Верховного комісара ООН у справах біженців щодо 1429 українських біженців, які жили та працювали за межами України. Їхнє працевлаштування порівняли з тим, яким воно було до вимушеного виїзду.

У більшості рівень роботи погіршився

Результати показали три основні сценарії:

• 58% біженців мали погіршення рівня зайнятості;

• 34% знайшли роботу приблизно на тому самому рівні;

• лише 8% покращили своє становище.

Особливо помітною виявилася так звана «парадоксальна роль кваліфікації». Дослідники зазначають, що вища освіта та спеціалізація не завжди допомагають біженцям швидше повернутися до роботи на попередньому рівні.

Люди зі спеціалізованою або післядипломною освітою майже вдвічі частіше працювали на нижчому рівні порівняно з людьми, які мали середню освіту або нижчу.

Співавторка дослідження Анна Діденко з Києво-Могилянської академії пояснила це на прикладі українських медиків.

«Я бачила, як висококваліфіковані українці зазнавали одних із найсерйозніших професійних втрат після виїзду. Лікарі, які навчалися шість і більше років і роками працювали за фахом, іноді змушені переходити на роботу, яка не відповідає їхній кваліфікації, оскільки їхні дипломи та професійний досвід нелегко перенести в нову систему», — розповіла вона.

Жінки та люди з дітьми стикаються з додатковими бар’єрами

Майже 90% учасників дослідження були жінками. Автори пов’язують це з воєнним станом в Україні, через який більшість чоловіків призовного віку не можуть виїхати з країни.

При цьому чоловіки значно рідше стикалися зі зниженням рівня зайнятості. Дослідники наголошують, що справа не лише у професійних навичках — важливу роль відіграють обов’язки з догляду.

Догляд за дітьми та іншими членами сім’ї був тісно пов’язаний із погіршенням ситуації з працевлаштуванням. Наприклад, одному з батьків може бути складно пройти перекваліфікацію, відвідувати вечірні мовні курси або погодитися на зміну, яка починається до відкриття дитячого садка.

Вік також впливав на результати. Люди віком до 35 років значно частіше відновлювали попередній рівень зайнятості або покращували його, ніж старші працівники.

Одним із можливих пояснень дослідники називають те, що старші фахівці часто мають більш вузьку спеціалізацію та навички, які складніше перенести на інше робоче місце.

Чому диплома недостатньо

Окрім професійних навичок, біженцям потрібно пройти через системи, які визначають, чи визнаватимуть ці навички та дипломи в новій країні.

Серед головних бар’єрів самі біженці називали визнання професійної кваліфікації та знання мови.

Водночас проблеми можуть бути менш очевидними: відсутність зареєстрованої адреси, складність із розумінням місцевого ринку праці та необхідність доглядати за дітьми.

«Біженці відновлюють своє життя в абсолютно новій країні, не знаючи, як працюють її системи. Такі речі, як адміністративні документи або процедури, можуть кардинально відрізнятися, перетворюючи, здавалося б, прості вимоги на реальні бар’єри», — зазначила Діденко.

Таким чином, працевлаштування залежить не лише від того, які навички має людина, а й від того, чи може вона пройти всі процедури, необхідні для визнання та використання цих навичок.

Найчастіше погіршення ситуації з роботою спостерігалося серед високоосвічених жінок середнього віку, які доглядали за дітьми.

Що це означає для Канади

Дослідники зазначають, що канадська політика щодо біженців значною мірою зосереджена на перших етапах адаптації — отриманні дозволу, першої роботи та облаштуванні протягом першого року.

Але якщо людина починає з тимчасової роботи, яка потрібна для виживання, це не означає, що через рік вона автоматично перейде на посаду, яка відповідає її освіті та досвіду.

На думку авторів дослідження, роботодавці можуть допомагати таким працівникам отримувати професійні ліцензії та долати бар’єри для переходу на кваліфіковану роботу. Серед можливих рішень називають зрозуміліші вакансії, гнучкий графік, відмову від необов’язкових вимог щодо постійної адреси та мовну підтримку.

Уряди та професійні регулятори також можуть розширювати програми підтвердження кваліфікації та створювати перехідні механізми для фахівців із іноземними дипломами. Для окремих професій автори пропонують розглядати тимчасові або контрольовані ліцензії.

Втрата кваліфікованих кадрів має ціну

Автори дослідження наголошують, що професійне «пониження» біженців є втратою не лише для самих людей, а й для Канади. Особливо це стосується галузей, де бракує працівників, зокрема медицини та інших кваліфікованих професій.

Серед можливих рішень дослідники також називають спеціалізовані програми догляду за дітьми для біженців. Такий підхід, на їхню думку, може одночасно створювати робочі місця для жінок-біженок, зокрема педагогів та освітян, допомагати іншим українцям виходити на ринок праці та забезпечувати дітям мовне й культурне середовище.

Для цього, однак, потрібні зміни з боку провінційних регуляторів, зокрема прискорені процедури для визнання кваліфікації фахівців, які здобули освіту за кордоном.