"Зібгати" — старовинне слово, яке обожнювали українські письменники: ви здивуєтеся, що воно означає
У літературній українській мові та офіційному правописі є слова, які майже не використовуються у повсякденному спілкуванні. Одне з таких — «зібгати».
- Автор публікації
-
Значення слова «зібгати» / © Pixabay
Це слово зафіксоване в усіх нормативних словниках української мови і найчастіше означає зім’яти або зіжмакати щось. Проте, як зазначають фахівці, воно має й інші значення.
За даними slovnyk.ua, слово «зібгати» можна використовувати в чотирьох значеннях:
Зім’яти, зіжмакати що-небудь жужмом.
Зістикувати, скласти або зігнути певним чином предмет.
Зліпити або сформувати щось із тіста.
Створити, написати чи зробити щось поспіхом, швидко (переносне значення).
Приклади вживання слова «зібгати» в літературі:
«Зібгав Аркадій Петрович серветку, кинув на стіл і вибіг з хати» — Михайло Коцюбинський, «Коні не винні», 1912 рік.
«Василь Васильович зібгав ноги під стільцем, а сам відкинувся на спинку з такою силою, що вона навіть хруснула» — Олекса Гуреїв, роман «Наша молодість», 1949 рік.
«А хто краще коровай зібгає, тому мати пива наливає» — Любов Забашта, «Квіт папороті», 1960 рік.
«Багацько в нас було працівників пера, та щось малі про те лишилися здобутки. Зібгає вірш чи жарт, ото всього добра. Та й шасть з очей — нема про його й чутки» — Павло Грабовський, «До українців», 1959 рік.