Кому не можна вживати корицю: основні застереження щодо цієї корисної спеції
Виявляється, кориця буває різною. Кому і чому вона протипоказана?
Кому не можна вживати корицю
Попри величезну популярність кориці як корисної спеції, вона має низку серйозних протипоказань. Дієтологи виділяють кілька груп людей, яким слід обмежити або повністю виключити цю пряність зі свого раціону.
Чим небезпечна кориця
Головним фактором ризику під час вживання кориці є вміст у її складі специфічної ароматичної сполуки — кумарину. Ця речовина міститься в багатьох рослинах, але саме в кориці її концентрація може бути критичною для здоров’я людини.
Особливу небезпеку становить сорт "касія" (китайська кориця), який є найпоширенішим і найдешевшим на світовому ринку. У "касії" вміст кумарину в сотні разів перевищує показники елітної "цейлонської" кориці. Для порівняння, у порошку "касії" може міститися до 1% кумарину, тоді як у "цейлонській" — лише близько 0,004%.
Через таку високу концентрацію надмірне вживання дешевої спеції може призвести до серйозних наслідків:
Токсичність для печінки. Кумарин є гепатотоксичною речовиною. За регулярного перевищення допустимих норм він здатний пошкоджувати клітини печінки, викликаючи запалення та навіть тривале порушення функцій органу.
Вплив на нирки. Тривале вживання великих доз кумарину створює додаткове навантаження на ниркову систему, що особливо небезпечно для людей із хронічними захворюваннями сечовидільної системи.
Деякі дослідження на тваринах показали, що надлишок кумарину може сприяти розвитку пухлин у печінці, нирках та легенях, хоча безпосередній зв’язок для організму людини ще вивчається.
Саме тому європейські органи контролю за безпекою харчових продуктів встановили сувору норму споживання — безпечна доза кумарину становить лише 0,1 мг на 1 кг ваги тіла на добу. Це означає, що для дорослої людини вагою 70 кг критичною може стати навіть одна чайна ложка порошку "касії" щодня.
Кому не можна вживати корицю: основні застереження
1. Люди із захворюваннями печінки
Кумарин є токсичним для печінки у великих дозах. Якщо у людини вже є порушення роботи цього органу (гепатит, цироз або жирова хвороба печінки), вживання кориці може погіршити стан і викликати запальні процеси.
2. Пацієнти з виразкою та гастритом
Кориця є подразником для слизових оболонок за гострих станів шлунково-кишкового тракту:
Виразка шлунку або дванадцятипалої кишки. Спеція стимулює секрецію шлункового соку, що може посилити біль і кровотечу.
Гастрит з підвищеною кислотністю. Пряність може викликати печію та подразнення запалених стінок шлунку.
3. Вагітні жінки
Це одне з найважливіших протипоказань. Кориця має стимулювальний ефект на мускулатуру матки. Надмірне вживання прянощі (особливо у вигляді ефірних олій або концентрованих добавок) може спровокувати передчасні скорочення матки, що створює ризик викидня або передчасних пологів.
4. Люди, які приймають ліки для розрідження крові
Кориця має природні антикоагулянтні властивості. Якщо ви вже приймаєте препарати проти тромбозів (наприклад, варфарин або аспірин), кориця може посилити їхню дію. Це підвищує ризик виникнення внутрішніх кровотеч та ускладнює зупинення крові під час поранень.
5. Діабетики, що приймають інсулін
Хоча кориця відома своєю здатністю знижувати рівень цукру, для діабетиків це може бути пасткою. Одночасне приймання цукрознижувальних препаратів і великої кількості кориці може призвести до гіпоглікемії — критичного падіння рівня цукру в крові, що супроводжується запамороченням і слабкістю.
6. Схильність до алергії
Кориця містить циннамальдегід — речовину, яка часто викликає алергічні реакції. Це може проявлятися як набряк язика або ясен, білі плями в ротовій порожнині, свербіж та почервоніння шкіри.
Важлива примітка: "касія" чи "цейлон"
Більшість застережень стосуються "касії" (китайської кориці), яка продається в більшості супермаркетів. У ній вміст кумарину в сотні разів вищий, ніж у справжній "цейлонській" кориці. "Цейлонська" пряність вважається набагато безпечнішою, але навіть її варто вживати помірковано.
Допустима доза для здорової дорослої людини становить не більше однієї чайної ложки на день.