Фіолетове небо і дивна людина: як звірі насправді бачать навколишній світ

Ви коли-небудь замислювалися, що ваш пес бачить, коли дивиться на веселку? Або чому бджоли так впевнено летять до непоказної, на ваш погляд, квітки? Виявляється, ми з вами живемо у світі, «обрізаному» нашими власними очима. Але група науковців зі США та Великої Британії вирішила зняти шори з людського зору і створила камеру, яка дозволяє побачити світ очима тварин у русі.

Звіт про цю унікальну розробку та вражальні кадри було опубліковано в авторитетному науковому журналі PLOS Biology.

Уявіть, що ви гуляєте лісом. Для вас небо — блакитне, метелик — жовтий, а тіні — просто темні плями. Але якби ви могли на хвилинку «позичити» очі у птаха чи бджоли, цей пасторальний пейзаж перетворився б на психоделічне світлове шоу.

Кінотеатр для тварин

Раніше, щоб зрозуміти, як тварини сприймають кольори, вченим доводилося використовувати спектрофотометрію. Це складний, повільний процес, який давав лише статичні графіки або «нерухомі» фотографії. Але ж природа не стоїть на місці! Птах крутить головою, листя тремтить на вітру, а крила комах переливаються на сонці.

Команда дослідників на чолі з Вірою Васас створила нову систему відеозйомки. Це не просто камера, а складна конструкція, яка одночасно записує зображення у чотирьох каналах: синьому, зеленому, червоному (як звичайна камера) та ультрафіолетовому (що недоступний людському оку). Спеціальний алгоритм обробляє ці дані та перетворює їх на відео, яке показує світ саме так, як його бачать рецептори конкретної тварини — чи то миші, мухи або колібрі.

Чому небо фіолетове

Одне з найцікавіших відкриттів, яке демонструють знімки нової камери, — це колір неба. Ми звикли до блакиті. Проте для птахів та бджіл, які бачать ультрафіолет, небо виглядає інакше. Оскільки короткі світлові хвилі (УФ) сильно розсіюються в атмосфері, для більшості тварин небосхил є яскраво-фіолетовим або пурпуровим.

На одному з кадрів, зроблених камерою, видно пересмішників на дереві. Для нас це просто сірі пташки на фоні блакитного неба. Для їхніх родичів — це сяючі білим пір’ям істоти на фоні насиченого фіолетового простору. Така «підсвітка» допомагає їм комунікувати та бачити одне одного у густому гіллі.

Метелики-обманщики та «дивні» люди

Фотографії метеликів Colias eurytheme, зроблені вченими, розкривають справжню магію природи. Для людського ока самці цих комах — просто нудно-жовті. Але варто поглянути на них «очима» іншого метелика або птаха, як крила спалахують переливами від пурпурового до майже чорного.

Справа в тому, що їхні крила відбивають ультрафіолет під певним кутом. У польоті це виглядає як яскравий стробоскоп — спалахи світла, які приваблюють самок. Людина, на жаль, бачить лише половину цієї вистави.

А от людина на пляжі для бджоли виглядає доволі лячно. Дослідники провели експеримент із сонцезахисним кремом. Оскільки крем поглинає ультрафіолет (щоб захистити нашу шкіру), для комахи, яка бачить в УФ-спектрі, намащене обличчя людини виглядає так, ніби його зафарбували густою жовтою або чорною фарбою. Тож, якщо ви колись ловили на собі здивований погляд оси на пікніку — тепер ви знаєте чому.

Більше, ніж просто гарні фото

Окрім естетики, ця технологія має величезне наукове значення. Наприклад, вона показала, як гусінь чорного махаона використовує свій камуфляж. Те, що для нас виглядає як зелена смужка на листку, в ультрафіолеті контрастує з фоном, попереджаючи хижаків про свою отруйність.

Камера змогла «побачити» навіть крихітні яйця клопів на листку, які хитаються від вітру, довівши, що техніка здатна фіксувати найдрібніші деталі в динаміці. Це відкриває нову еру для документалістів та біологів: ми нарешті зможемо не здогадуватися, а точно бачити, які сигнали тварини посилають одне одному під час шлюбних танців чи полювання.

Світ навколо нас набагато яскравіший і складніший, ніж ми звикли вважати. І хоча ми не можемо фізично змінити наші очі, наука вже дозволяє нам зазирнути за лаштунки людського сприйняття.

Нагадаємо, науковці виявили, що олені використовують ультрафіолетове випромінювання як візуальний канал зв’язку. Мітки, які тварини залишають на деревах та землі, насправді світяться, хоча наші очі не можуть цього побачити. Це світіння допомагає тваринам знаходити партнерів та позначати територію.