Стерти спогади — непросто: вчені розкрили новий секрет пам’яті

Нове дослідження науковців показало, що спогади можуть зберігатися навіть після масштабної перебудови мозку та втрати понад половини синаптичних зв’язків, які беруть участь у їхньому кодуванні.

Про це пише видання NewScientist.

«Стирати спогади, можливо, складніше, ніж ми вважали», — зазначив Стів Рамірес із Бостонського університету, який не брав участі в роботі.

Дослідники з Окінавського інституту науки і технологій на чолі з Кадзумасою Танакою вивчали, як мозок зберігає інформацію під час стану, подібного до сплячки. Мишам сформували спогад про страх, пов’язаний із певним запахом, після чого приблизно половину тварин на два дні ввели у штучний стан сплячки.

Через п’ять днів миші, які пережили цей стан, продовжували реагувати на знайомий запах страхом. Водночас аналіз мозку показав, що в їхньому гіпокампі — ділянці, критично важливій для пам’яті — зникло понад 50% синапсів на енграмних нейронах, які беруть участь у кодуванні спогадів.

Важливими можуть бути не всі зв’язки

Вчені виявили, що під час перебудови мозку зберігалися синапси, щільно згруповані на поверхні енграмних нейронів. Натомість частина інших зв’язків зникала, але після пробудження відновлювалася протягом доби.

Це може означати, що кластеризовані синапси відповідають передусім за збереження самої інформації, тоді як інші зв’язки можуть допомагати мозку отримувати доступ до спогаду.

Як це допоможе у боротьбі з порушеннями пам’яті

Дослідники вважають, що результати допомагають краще зрозуміти фундаментальні механізми довготривалої пам’яті. За словами науковців, вони можуть бути важливими й для майбутнього пошуку способів лікування розладів пам’яті.

Зокрема, вплив на молекулярні механізми, які допомагають зберігати енграмні синапси, потенційно може відкрити нові підходи до запобігання або уповільнення порушень пам’яті.

Водночас нинішні результати отримані на мишах і ще не означають, що подібний метод можна застосовувати для лікування людей.

Нагадаємо, раніше учені прийшли до висновку, що переважна більшість нервових клітин у мозку не обмежується виконанням лише однієї конкретної функції.