Чи справді собаки розуміють людську мову — науковці здивували результатом дослідження

Науковці з’ясували, що собаки здатні розділяти суцільну людську мову без пауз на окремі слова завдяки комбінаціям приголосних звуків.

Унікальне дослідження угорських вчених, опубліковане у виданні Science, довело, що чотирилапі володіють мовною схильністю, яку раніше знаходили лише у людей і якої немає навіть у приматів.

Собаки слухали вигадані слова

Дослідники лабораторії нейроетології з Університету імені Етвеша Лоранда провели експеримент за участю 20 домашніх собак і 20 дорослих людей.

Тваринам і людям вмикали безперервні записи вигаданих трискладових слів. Між одним словом і наступним не було пауз чи інших чітких сигналів, які могли б підказати, де закінчується одне слово і починається інше. При цьому вчені створили три типи аудіопотоків.

У першому повторювані комбінації приголосних формували своєрідний «каркас» вигаданих слів. У другому таку роль виконували голосні. Третій запис був контрольним — звуки в ньому не утворювали жодних повторюваних структур.

Поки собаки слухали записи, дослідники за допомогою електроенцефалографії стежили за активністю їхнього мозку. Для цього на головах тварин розміщували спеціальні електроди, які реєстрували мозкові сигнали.

Чому приголосні виявилися важливішими

На перший погляд, голосні мали б бути зручнішими для мозку. В експерименті вони були акустично сильнішими та помітнішими. Однак результат виявився протилежним.

Коли структуру вигаданих слів визначали повторювані приголосні, мозкова активність собак синхронізувалася з ритмом цих слів. Тобто тварини фактично відстежували повторювані звукові комбінації, навіть хоча чітких меж між словами не було. Коли ж слова визначалися за допомогою голосних, такої самої вираженої реакції на рівні слова у собак не зафіксували.

Подібну тенденцію виявили й у людей: їхній мозок також краще відстежував структуру слів, сформовану приголосними.

Собаки не просто реагували на гучніші звуки

Цей момент особливо зацікавив науковців. Голосні в експерименті були акустично помітнішими, тому якби мозок собак просто реагував на найгучніші або найвиразніші звуки, саме голосні мали б давати найсильніший ефект.

На думку дослідників, це може бути пов’язано з тим, що в багатьох людських мовах саме приголосні несуть більше інформації про те, яке слово вимовляється. Тому мозок може використовувати їх як своєрідні орієнтири для поділу безперервної мови на окремі слова.

Експеримент не доводить, що собаки розуміли значення вигаданих слів. Вони слухали беззмістовні звукові послідовності, тому вчені фактично перевіряли не розуміння слів, а здатність мозку помічати закономірності в мовленні.

Іншими словами, собака могла вловлювати структуру звукового потоку, але це ще не означає, що вона «перекладала» почуте на певне значення.

Чи потрібно собаці з дитинства багато спілкуватися з людьми

Для цього дослідники порівняли собак із різним досвідом раннього життя. Частина тварин у перші місяці перебувала в середовищі, де регулярно чула людське мовлення, тоді як інші потрапили до сімей пізніше.

Обидві групи продемонстрували схильність краще відстежувати приголосні структури. Це може свідчити про те, що для формування такої особливості не обов’язково потрібен інтенсивний контакт із людською мовою саме в ранньому віці.

Що це означає для науки

Досі подібну перевагу приголосних під час сегментації безперервної мови вважали особливістю, характерною для людей. Новий експеримент показав, що схожий механізм може виникати й у тварин, які не володіють людською мовою.

Науковці поки не можуть однозначно сказати, чому саме собаки мають таку здатність. Вона могла сформуватися внаслідок тисячоліть життя поруч із людьми та постійного контакту з людським мовленням. Саме тому дослідники планують подальші порівняння, які могли б допомогти з’ясувати походження цієї особливості.

Нагадаємо, це не перше дослідження, яке показує цікаві особливості роботи мозку собак. Раніше вчені виявили у тварин мозкові реакції, схожі на людські під час самоконтролю.

Також фахівці назвали породи, які особливо сильно прив’язуються до своїх господарів.