Євген Коновалець знову на рідній землі: ким він був та чому повернення праху важливе саме зараз (відео)

13 серпня 2026 року прах полковника Армії УНР, командира Січових стрільців і першого голови ОУН Євгена Коновальця доправили в Україну. Його планують перепоховати на Національному військовому меморіальному кладовищі в Києві.

Про це заступниця керівника Офісу президента України Ірина Верещук повідомила у дописі в Telegram.

Чому повернення Коновальця важливе зараз

Повернення праху завершило шлях, який почався з ексгумації на кладовищі Кросвейк у Роттердамі 11 серпня. Через два дні останки Коновальця доправили на батьківщину. Так завершився майже 88-річний період, коли місце поховання українського військового командира і політичного діяча залишалося за межами України.

Ця подія повертає до спільної пам’яті не лише першого голову ОУН. Коновалець був діячем Української революції 1917–1921 років, командиром українських військових формувань і одним із тих, хто після поразки визвольних змагань намагався зберегти організований рух за незалежність.

Повернення праху Коновальця важливе зараз не лише як меморіальна подія. Його шлях пояснює, чому українська державність не тримається лише на одній генерації. Протягом всього свого життя Коновалець не відмовився від мети незалежної України, а шукав способи зберегти людей, військовий досвід, організаційні зв’язки й політичну суб’єктність руху. Саме з цього виросли УВО та ОУН — структури, які в умовах окупації та еміграції не дали ідеї самостійної України зникнути з політичного порядку денного.

Україна повертає не просто останки відомого діяча, а одну з важливих ланок власної державницької тяглості. Його перепоховання в Києві поруч із сучасним військовим меморіалом з’єднує досвід тих, хто боровся за Україну сто років тому, з державою, яку українці сьогодні захищають. Це також відповідь на вічну московську політику знищення України, українських лідерів та витіснення їхньої пам’яті: Коновалець, убитий у Роттердамі радянською спецслужбою, повертається додому вже не як емігрант, а як діяч української державної історії.

Зазначимо, що перед урочистостями уряд закріпив державну рамку повернення розпорядженням № 703-р від 15 липня 2026 року. Документ передбачає заходи, пов’язані з поверненням останків Коновальця до України та їхнім похованням на Національному військовому меморіальному кладовищі.

Від Січових стрільців до Армії УНР

Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року в Зашкові неподалік Львова. Він навчався у Львові, долучався до українського студентського руху, а під час Першої світової війни потрапив до російського полону. Після Лютневої революції в Росії він утік із полону до Києва разом із групою побратимів.

У жовтні–листопаді 1917 року Коновалець став одним з ініціаторів формування Галицько-буковинського куреня Січових стрільців. Від січня 1918 року він командував цим підрозділом. Стрільці брали участь у боях проти більшовицького заколоту на київському заводі «Арсенал» і військ Муравйова.

Після розформування Січових стрільців у травні 1918 року Коновалець очолив формування нового загону в Білій Церкві. Наприкінці того ж року він командував Осадним корпусом військ УНР. Корпус був одним із найкращих військових формувань Дієвої армії УНР.

Військове значення Коновальця полягало не лише в тому, що він командував окремими боями. Він зумів зібрати дисципліновану формацію з людей із різним воєнним досвідом і перетворити її на опору УНР. Для армії, яка формувалася в умовах революції, зміни влади та наступу більшовиків, така організованість була не менш важливою за чисельність підрозділу.

Після поразки визвольних змагань українські військові опинилися в еміграції. Перед Коновальцем та його однодумцями постало питання, як не допустити розпаду руху разом із втратою власної державної території.

УВО та ОУН: що саме створив Коновалець

1920 року за активної участі Коновальця створили Українську військову організацію. УВО діяла на окупованих українських теренах у підпіллі, а за кордоном вела політично-пропагандистську роботу. Її завданням було продовжити боротьбу за українську незалежність після поразки Армії УНР.

Коновалець жив в еміграції та будував мережу в Галичині й інших країнах Європи. Йшлося не лише про збереження пам’яті про Українську революцію. Він підтримував контакти, організовував людей і створював структуру, здатну діяти в умовах переслідувань та відсутності власної держави.

1929 року Коновалець став першим головою Організації українських націоналістів. ОУН об’єднала різні середовища українського незалежницького руху. Роль Коновальця в цьому процесі полягала в інституційній спадковості, адже українська боротьба зберігала не лише ідею, а й організацію, дисципліну, мережу контактів і політичну суб’єктність.

Коновалець також працював над тим, щоб українське питання було помітним за кордоном. Він звертав увагу міжнародної спільноти на становище українців і Голодомор. Так підпільна й еміграційна робота доповнювалася політичною та інформаційною діяльністю.

Чому радянські спецслужби вбили Коновальця

23 травня 1938 року Коновальця вбили в Роттердамі під час радянської спецоперації. Виконавцем був Павло Судоплатов — співробітник радянської розвідки. За даними Українського інституту національної пам’яті, вибухівку передали Коновальцю в коробці цукерок.

Москва роками намагалася ліквідувати Коновальця. Він збирався підняти українське питання в Лізі Націй і говорити там про Голодомор 1932–1933 років. Коновалець був загрозою для радянської влади, адже обʼєднував українців навколо національної ідеї незалежності, якій залишився вірним до останнього подиху.

Після загибелі Коновальця його поховали на кладовищі Кросвейк у Роттердамі. Убивство не припинило існування українського визвольного руху, проте позбавило його провідника. Воно стало одним із прикладів того, як радянська система переслідувала українських діячів навіть за межами України.

Повернення після 88 років

11 серпня 2026 року на Кросвейку відбулася ексгумація останків Коновальця. 13 серпня прах повернули до України. Церемонію зустрічі провели з державними та військовими почестями.

Наступним етапом має стати церемонія прощання у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ. Після цього Коновальця планують перепоховати на Національному військовому меморіальному кладовищі. Точну дату перепоховання поки не назвали.

Державне перепоховання не змінює складної історії Української революції. Воно повертає в український простір конкретну постать — військового командира й організатора, який після втрати державної території працював над збереженням руху, його людей і міжнародних зв’язків.