Одна проста вправа може вказати на шанси прожити довше: що з’ясували вчені

Люди похилого віку, які краще виконували тести на рівновагу, силу та рухливість, мали більше шансів прожити наступні сім років. Одними з найбільш показових виявилися два прості завдання: стояння на одній нозі та швидке вставання зі стільця з короткою ходьбою.

Про це повідомило видання Earth.com із посиланням на дослідження Лі-Лін Лян з Національного університету Ян Мін Чяодунг у Тайбеї та Чен-Де Сюя з Національного університету спорту Тайваню.

Сім тестів і майже сім років спостережень

Дані для дослідження отримали в межах національної фітнес-програми Тайваню. Учасники похилого віку виконували сім однакових завдань на спеціальних тестових станціях, розташованих у різних регіонах країни.

Загалом науковці проаналізували результати 13 423 людей віком від 65 років. Ці дані зіставили з інформацією національного медичного страхування Тайваню, після чого дослідники відстежували смертність серед учасників до кінця 2022 року. Середня тривалість спостереження становила майже сім років. За цей період померла 1631 людина.

Усі сім випробувань були спрямовані на оцінювання чотирьох основних складників фізичної форми: витривалості, сили, гнучкості, а також рівноваги та спритності. Роботу серця та легень перевіряли за допомогою двохвилинного крокування на місці. Для оцінювання сили використовували два завдання: піднімання гантелі та багаторазове вставання зі стільця протягом 30 секунд. Гнучкість перевіряли, зокрема, за допомогою вправи, під час якої одну руку потрібно було завести через плече, а другу — за спину та спробувати максимально наблизити кінчики пальців.

Ще два тести дозволяли оцінити рівновагу та спритність. В одному з них учасники мали якомога довше простояти на одній нозі з відкритими очима. В іншому — підвестися зі стільця, пройти 8 футів, або приблизно 2,44 метра, обійти конус і повернутися на своє місце.

Під час силового випробування жінки використовували гантелю вагою 5 фунтів — близько 2,27 кг, тоді як чоловіки працювали з вагою 8 фунтів — приблизно 3,63 кг. Окремі результати семи тестів також об’єднали в загальний індекс фізичної підготовки.

Яке випробування найкраще передбачало виживання

Для кожного із семи тестів учасників розподілили на п’ять однакових за чисельністю груп відповідно до результатів — від найгірших до найкращих.

Потім дослідники порівняли показники крайніх груп, додатково врахувавши чинники, які могли впливати на смертність. Серед них були вік, стать, рівень доходу та освіти, регіон проживання, десять діагностованих захворювань і зареєстрований рівень фізичної активності.

Найпомітнішу різницю виявили у випробуванні, під час якого потрібно було підвестися зі стільця, пройти 2,44 метра навколо конуса та повернутися назад.

У групі з 2621 учасника, які виконували це завдання найповільніше, за період спостереження померла 661 людина — майже кожен четвертий. Серед 2701 людини з найкращими результатами зафіксували 133 смерті, тобто приблизно одну на 20 учасників.

Навіть після врахування інших чинників у найшвидшої п’ятої частини учасників ризик смерті був на 41% нижчим, ніж у людей із найповільнішими результатами.

Наступним за прогностичною значущістю виявився тест на стояння на одній нозі: для учасників із найкращими результатами ризик смерті був на 50% нижчим порівняно з групою з найгіршими показниками. Для тесту з багаторазовим вставанням зі стільця різниця становила 55%, а для двохвилинного крокування на місці — 58%.

У тесті з підніманням гантелі показник становив 63%, а у випробуванні на гнучкість у положенні сидячи — 79%. Водночас загальний індекс, який об’єднував результати всіх семи випробувань, показав 39% нижчий ризик смерті та виявився більш показовим, ніж будь-який окремий тест.

Чому важливою виявилася здатність стояти на одній нозі

Хороші результати тесту на рівновагу також були пов’язані з вищою ймовірністю виживання. Лян зазначила, що це певною мірою стало для неї несподіванкою, адже вона очікувала побачити особливо сильний зв’язок між виживанням і станом серця та легень.

Рівновага, пояснила дослідниця, залежить від одночасної роботи кількох систем організму. Щоб утримуватися на одній нозі, необхідні нормальний зір і достатня сила м’язів ніг. Внутрішнє вухо допомагає організму визначати нахил голови, тіло має відчувати положення кінцівок, а мозок — обробляти та координувати всю отриману інформацію.

Тому невдалий результат навіть такого простого й короткого випробування потенційно може вказувати на проблеми одразу в кількох системах організму ще до того, як вони почнуть помітно позначатися на повсякденному житті.

Іншим можливим поясненням такого зв’язку можуть бути падіння. Слабкі ноги, проблеми з рівновагою та повільність рухів здатні підвищувати ризик падінь і переломів стегна, через які літні люди можуть потрапляти до лікарень. Водночас автори наголосили, що безпосередньо цей причинно-наслідковий зв’язок у межах роботи не перевіряли.

Важливість окремих показників також відрізнялася залежно від статі учасників. Для чоловіків найбільш показовими були рівновага та спритність, тоді як серед жінок сила ніг мала приблизно таке саме значення, як і здатність утримувати рівновагу.

Тести показали більше, ніж інформація про захворювання

Дослідження також продемонструвало, що фізичні можливості людей однакового віку можуть суттєво відрізнятися навіть за наявності тих самих діагностованих захворювань.

Зв’язок між фізичною формою та подальшим виживанням залишався помітним і після того, як науковці врахували захворювання учасників. Не вдалося повністю пояснити результати й різницею в рівні фізичної активності, про яку повідомляли самі люди.

Лише 4399 учасників — близько третини всієї вибірки — заявили, що виконують рекомендовані 150 хвилин помірної фізичної активності щотижня.

За словами Лян, отримані дані вказують на те, що об’єктивні тести фізичної форми можуть надати додаткову інформацію про стан здоров’я людини, якої не можна повністю отримати лише з переліку її захворювань або зі слів про рівень фізичної активності.

Які обмеження має дослідження

Водночас результати не означають, що тренування стояння на одній нозі або спроби швидше виконувати інші випробування самі по собі здатні знизити ризик смерті. Фізичну форму кожного учасника перевіряли лише один раз — на початку дослідження. У наступні роки повторного тестування не проводили. Таким чином, науковці встановили зв’язок між фізичною формою на момент тестування та подальшим виживанням, але не довели, що покращення результату в конкретній вправі безпосередньо зменшує ризик смерті.

Крім того, п’ять груп, на які розподілили учасників, сформували відповідно до показників саме цієї вибірки. Вони не є встановленими клінічними нормами, тому перехід із однієї групи до іншої не можна вважати конкретною медичною метою.

Серед інших обмежень — відсутність інформації про куріння. До вибірки також не потрапили люди старші за 90 років та учасники з деменцією, інсультом або ампутаціями. Отже, дослідження не охопило частину літніх людей, для яких виконання таких фізичних завдань могло бути особливо складним.

Водночас найбільший розрив у смертності науковці побачили саме між найменш фізично підготовленою п’ятою частиною учасників та людьми з кращими показниками. На думку Лян, саме група з найнижчим рівнем фізичної форми може становити особливий інтерес для майбутніх втручань.

Тепер дослідникам належить з’ясувати, чи змінюється подальший ризик для людини разом зі змінами її фізичної форми. Для відповіді на це питання необхідні повторні обстеження тих самих учасників з інтервалом у кілька років.

Нагадаємо, раніше орган, який довгі роки вважали майже непотрібним після дитинства, виявився пов’язаним із нижчим ризиком раку, серцево-судинних захворювань і смертності.