Сукня, яку критикував навіть Ватикан: чому образ із фільму «Солодке життя» сколихнув суспільство 1960 року
Сьогодні сукня із цього фільму є однією із найвідоміших у історії кіно, однак акторку, яка її носила критикували за надмірну відвертість.
Марчелло Мастроянні та Аніта Екберг / © Associated Press
Сьогодні робота Федеріко Фелліні «Солодке життя» — це класика і один із фільмів, що змінив мову кіно. Однак в 1960-му він сприймався як атака на мораль та релігію, а також як ілюзія щасливого буржуазного життя — католицька церква та італійська влада вважали, що фільм пропагує моральний розклад, зображуючи суспільство у розпусному світлі.
Тому «Солодке життя» вважався скандальним і навіть цензурувався в кількох країнах. Однією зі сцен, яку вирізали та коригували, був легендарний момент у фонтані Треві, в який заходить акторка Аніта Екберг.
Аніта Екберг / © Getty Images
У тій легендарній сцені Аніта одягнена у довгу важку оксамитову сукню класичного дизайну з декольте-сердцем та оголеною спиною, шику якій також додавав розріз на спідниці та легка шифонова підкладка.
Вбрання, як і фільм, викликало багато суперечок і критики, навіть у Ватикані назвали одяг акторки надто провокаційний. Ймовірно, така реакція відбулася через декольте, адже навіть Екберг відреагувала на критику й відповіла: «Я дуже пишаюся своїми грудьми, як і повинна пишатися кожна жінка».
Аніта Екберг / © Getty Images
Художником із костюмів був П’єро Герарді, який отримав за роботу над фільмом «Солодке життя» «Оскар».
Марчелло Мастроянні та Аніта Екберг / © Getty Images
Під час створення дизайну він надихався іншими відомими вбраннями, зокрема, сукнею Ріти Гейворт та сукнею із картини американського художника Джона Сінгера Сарджента «Мадам Ікс».
«Портрет мадам Ікс» — робота Джона Сінгера Сарджента, яка стала референсом для сукні Аніти Екберг / © Getty Images
Фільм «Солодке життя» через критику у роки свого виходу на екран не отримав загального визнання, навіть після того, як здобув, серед інших нагород, премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою та Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі.