До океану біля США влили 65 тисяч літрів хімікатів: навіщо це зробили

Минулого серпня в Менську затоку біля узбережжя Бостона закачали близько 65 тисяч літрів яскраво-червоних хімічних речовин. Попри незвичний вигляд це не була аварія чи забруднення — йшлося про науковий експеримент, спрямований на боротьбу зі зміною клімату.

Про це повідомило видання Daily Mail.

Дослідники з Океанографічного інституту Вудс-Гоул провели польове випробування в межах проєкту LOC–NESS (Locking Ocean Carbon in the Northeast Shelf and Slope). Його мета — перевірити метод підвищення лужності океану (OAE), який може допомогти поглинати більше вуглекислого газу з атмосфери.

Упродовж чотирьох днів науковці додавали у воду гідроксид натрію — лужну речовину, позначену червоним барвником для відстеження поширення. Експеримент проводили приблизно за 80 км від узбережжя штату Массачусетс, використовуючи автономні підводні апарати, планери та давачі на дослідницьких суднах.

Ідея методу полягає у прискоренні природного процесу, завдяки якому океан поглинає вуглекислий газ. Нині у світовому океані вже міститься близько 38 трильйонів тонн CO₂ у вигляді розчинених сполук. Підвищення лужності дозволяє воді поглинати ще більше вуглецю з атмосфери.

Під час експерименту рівень pH води зріс від 7,95 до 8,3, що відповідає приблизно доіндустріальному рівню. За даними дослідників, у перші дні у воді було зафіксовано близько 10 тонн поглинутого вуглецю, а протягом року гідроксид натрію може зв’язати ще приблизно 50 тонн CO₂.

Керівник дослідження Адам Субхас зазначив, що перші результати демонструють можливість точно контролювати такі експерименти. Водночас учені наголошують на необхідності незалежних досліджень, щоб оцінити реальні наслідки технології.

Попередні спостереження показали, що додавання лужної речовини не мало помітного впливу на планктон, рибу та личинки омарів, однак вплив на дорослі популяції риб наразі не оцінювався. Район дослідження є важливим місцем для вилову омарів, тріски та пікші, тому подальший моніторинг буде особливо ретельним.

Водночас метод викликає серйозні дискусії. Критики наголошують, що довгостроковий вплив підвищення лужності океану на морські екосистеми досі недостатньо вивчений. За словами директора з охорони природи Товариства охорони морського середовища Гарета Каннінгема, такі технології можуть бути ресурсомісткими, а їхній екологічний ефект поки що залишається невизначеним.

Крім того, експерти зазначають: щоб метод справді вплинув на глобальні викиди, щороку довелося б додавати в океан мільярди тонн лужних речовин. Це викликає побоювання щодо накопичення металів і потенційного впливу на морське біорізноманіття.

Попри суперечки подібні підходи вже застосовувалися раніше. Наприклад, у скандинавських річках у 1980-х роках додавання лужних речовин допомогло відновити популяції риби, які постраждали від кислотних дощів.

Утім, багато науковців наголошують: навіть якщо геоінженерні методи спрацюють, вони не можуть замінити головне рішення проблеми — скорочення викидів парникових газів.

Нагадаємо, рибальські команди біля узбережжя США продовжують випадково витягувати з океану старі боєприпаси з хімічними речовинами. Через контакт із ними члени екіпажів зазнають серйозних хімічних опіків, а вилов доводиться знищувати.