Таємницю Стоунхенджа можуть нарешті розгадати: вчені знайшли нове пояснення

Таємниця того, як масивні камені Стоунхенджа опинилися на Солсберійській рівнині близько 5000 років тому, досі залишається предметом наукових дискусій.

Про це пише Popular Mechanics.

Нове дослідження пропонує версію, яка поєднує природну силу льодовиків із можливостями неолітичних людей. Вчені припускають, що камінь міг спочатку переміститися на значну відстань разом із льодовиковим потоком, а його подальше транспортування здійснили люди.

У дослідженні, опублікованому в Journal of Quaternary Science, науковці наголошують, що остаточно довести цей сценарій поки не вдалося. Вони не виключають, що камінь могли переміщувати як природні процеси, так і люди.

За словами дослідників, льодовиковий транспорт міг забезпечити лише частину шляху.

«Міг забезпечити проміжний етап у подорожі каменю, але сам по собі не може пояснити його остаточне розміщення на Солсберійській рівнині», — зазначили автори дослідження.

Втім, ця гіпотеза породжує нові запитання. Один із авторів роботи, викладач гляціології в Шеффілдському університеті імені Халлама Ремі Венесс, спробував змоделювати, як саме міг відбуватися рух каменю.

Вівтарний камінь є найбільшим і найважчим серед блакитних каменів Стоунхенджа. Вважається, що його встановили приблизно на 2000 років раніше за більші камені, які утворюють арки монумента. За довжини близько 4 метрів його транспортування було надзвичайно складним завданням.

Геологи вважають, що Вівтарний камінь походить із пісковикових відкладень стародавнього озера Оркаді на території сучасної північно-східної Шотландії.

Досі основними версіями його потрапляння до Англії були льодовикове переміщення або транспортування людьми — суходолом чи морем.

Щоб перевірити природний сценарій, дослідники поєднали аналіз походження пісковика з моделюванням руху льодовикового покриву. Так вони спробували визначити потенційний маршрут, яким камінь міг переміщуватися тисячі років тому.

Венесс припускає, що наприкінці останнього льодовикового періоду льодовикова маса була настільки великою, що могла рухатися з Оркнейського басейну подібно до повільної річки. Разом із льодом переміщувалися б каміння та уламки порід.

Модель руху льоду, яку Венесс розробляв протягом п’яти років, показала, що Вівтарний камінь міг близько 12 тисяч років тому опинитися на Доггер-Банку — нині затопленій ділянці під Північним морем, приблизно за 100 кілометрів від північно-східного узбережжя Англії.

За словами вченого, Доггер-Банк у той період був важливим топографічним підвищенням у регіоні Доггерленду, який нині відомий численними археологічними знахідками.

«Доггер-Банк був місцевим топографічним узвишшем у регіоні Доггерленд — багатому на археологічні знахідки», — зазначив Венесс.

Однак льодовиковий шлях міг закінчитися саме на Доггер-Банку. Навіть якщо льодовик переніс туди Вівтарний камінь, попереду залишалося ще близько 400 кілометрів до Стоунхенджа.

Дослідники звернули увагу на важливу обставину: Доггерленд залишався над рівнем моря приблизно до 8000 років тому. Колись ця територія була сухопутним мостом між Європою та Британією, але через підвищення рівня моря поступово перетворилася на острів, а згодом повністю зникла під водою.

Отже, Вівтарний камінь мав залишити Доггерленд ще до того, як територію затопило, і опинитися в іншому місці. До Стоунхенджа його могли перемістити вже люди.

Венесс вважає, що неолітичні мешканці Британії могли заздалегідь зрозуміти, що територія поступово опускається, і врятувати цінні камені.

«Як тільки Вівтарний камінь опинився в безпеці на східному узбережжі Англії, ідея про те, що його перенесли люди на Солсберійську рівнину, стає більш правдоподібною», — пояснив учений.

Він також зазначив, що Вівтарний камінь мав подолати приблизно таку саму відстань, як і інші блакитні камені Стоунхенджа. Водночас цей шлях був приблизно в десять разів довшим за відстань, яку подолали більші сарсенові камені, видобуті неподалік від місця спорудження монумента.

Раніше повідомлялося, що археологи знайшли неподалік Стоунгенджа давню споруду віком 5000 років, яка могла бути прототипом знаменитого пам’ятника.

Ми раніше інформували, що нове дослідження проливає світло на можливе походження та шлях транспортування одного з найзагадковіших каменів Стоунхенджа — Вівтарного каменя.