Китай (не)вирішує все: як візити Трампа та Путіна до Сі Цзіньпіна вплинули на Україну, війну та Європу

Під час візиту до Греції наприкінці квітня президент Франції Еммануель Макрон заявив, що не варто недооцінювати сьогоднішній унікальний момент, коли президент США, правитель Росії та лідер Китаю виступають проти Європи. Це, за його словами, правильний час нарешті прокинутися. Водночас, європейські лідери вважають, що саме Сі Цзіньпін має вплив на Путіна й спонукатиме його завершити війну проти України. До прикладу, речник МЗС Франції Паскаль Конфаврьо заявив, що Париж підтримує постійний діалог з Пекіном, щоб передавати сигнали Москві щодо припинення війни.

За підсумками візиту Трампа до Пекіна очільник МЗС Китаю Ван Ї висловив сподівання на «швидке завершення конфлікту» та готовність «продовжити відігравати конструктивну роль у політичному вирішенні кризи». Варто нагадати, що від самого початку повномасштабну війну Росії проти України Китай називає «кризою». Проте вже в тексті спільної заяви Сі та Путіна, який приїхав до Пекіна через три дні після Трампа, зазначається, що для врегулювання війни «необхідно усунути корінні причини кризи».

Попри всю помпезність та, як про це сказали в Пекіні, історичність візиту Трампа, саме приїзд Путіна Сі використав, щоб вкотре заявити про ризик повернення світу до «закону джунглів». Під цим у Пекіні мають на увазі «порядок, заснований на правилах США», який країни осі зла або альянсу CRINK — Китай, Росія, Іран та Північна Корея — хочуть підірвати. Проте у Вашингтоні не дуже то й проти. Путін і Сі для Трампа, за словами багатьох західних експертів, є радше ситуативними союзниками, ніж суперниками, з якими він має «дуже хороші стосунки». Хоча саме Росія та Китай зараз активно допомагають Ірану, постачаючи зброю та комплектуючі.

Тож як візити Трампа та Путіна до Китаю вплинули на Україну та Європу? Читайте в матеріалі ТСН.ua.

Сумніви в гарантіях США: зброя Тайваню на $14 млрд

Сі не приховував, що головним у порядку денному його переговорів з Трампом буде питання Тайваню, а саме — найбільший пакет озброєнь на $14 млрд, який Вашингтон погодив для Тайбея в грудні 2025 року. ТСН.ua вже писав, що після візиту до КНР американський президент не лише поставив під сумнів надання Тайваню вже погодженої оборонної підтримки, а й захист острова в разі атаки з боку материкового Китаю.

За словами Трампа, найближчим часом він поговорить з президентом Тайваню Лай Цінде. Це також неодмінно викличе хвилю критики в Пекіні. Але якщо США поставлять на паузу пакет озброєнь на $14 млрд, чим Трамп порушить американський закон про збройну допомогу Тайбею від 1979 року, в Пекіні відкоркують шампанське. Зрадіють і в Москві. Адже це ще один цвях в «надійність» американських гарантій безпеки й зобов’язань США захищати своїх союзників.

Попри заяву Трампа про наміри відправити до Польщі 5 тис. американських військових після рішення скоротити присутність у Німеччині якраз на цю саму кількість, своєї політики щодо європейського континенту Сполучені Штати не змінюють. Конвенційний захист Європи — це завдання самої Європи — США забезпечать лише ядерне стримування. Про це ще в лютому відкрито сказав заступник глави Пентагону Елбрідж Колбі, поставивши під сумнів статтю 5 НАТО про колективну оборону.

Фактично те ж саме Трамп сказав і про Тайвань дорогою з Китаю: «Знаєте, нам, щоб воювати (з Китаєм за Тайвань — Ред.), треба подолати 9500 миль (понад 15 тис. км — ред.). Я не прагну цього. Я хочу, щоб вони охолонули. Хочу, щоб Китай охолонув».

Страхи США: війна з Іраном допомагає Росії та Китаю

Експерти американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) підкреслюють, що ще до початку чергової війни проти Ірану американські запаси зброї були на низькому рівні. Наприклад терміни виробництва ракет JASSM, Tomahawk та перехоплювачів до систем ППО Patriot, щоб поповнити склади через війну в Ірані, — 3-4 роки. Через брак далекобійних боєприпасів, систем ППО та перехоплювачів до них, а також безпілотних повітряних, підводних та надводних систем США буде важко вести затяжну війну з Китаєм. Надто на двох фронтах — в Індо-Тихоокеанському регіоні та Європі.

Про цю вразливість Америки прекрасно знають у Росії та Китаї, які зараз активно допомагають Ірану відновити свій військовий потенціал. Ба більше, війна на Близькому Сході продемонструвала, що західні технології є занадто дорогими та повільними у виробництві, на відміну від дешевих ірано-російських БПЛА, які завдали серйозних ударів по американським військовим базам та іншим об’єктам у регіоні. Маючи рої ударних безпілотників та іншу зброю, вже три місяці Іран блокує Ормузьку протоку, а США не мають засобів протидії.

Враховуючи ці загрози, а також те, що й війну Росії проти України Китай використовує для послаблення Заходу, передовсім США, адміністрація Трампа мала б тісніше співпрацювати з союзниками. Проте у Вашингтоні обрали інший шлях: минулого року Америка почала торговельну війну, запроваджуючи експортні мита; зараз, після початку чергової війни проти Ірану, Трамп публічно погрожував виходом із НАТО за відмову європейських країн-членів доєднатися до війни на Близькому Сході, про початок якої їх ніхто не попередив, та розблокування Ормузької протоки.

Держсекретар Марко Рубіо заявив, що в липні на саміті НАТО в Анкарі лідерам доведеться обговорити розчарування Трампа. У квітні західні ЗМІ повідомляли, що адміністрація США склала список «слухняних і неслухняних» союзників по НАТО, яких чекає покарання чи винагорода. Генсек Альянсу Марк Рютте своєю чергою закликає готуватися до подальшого скорочення американської військової присутності в Європі. А щоб втримати США в НАТО, за інформацією Politico, Рютте просуває нову ініціативу — купувати більше озброєння в американських компаній. Проте вона зустріне опір багатьох європейських країн, які прагнуть розширення власних оборонних виробництв і зменшення залежності від США.

Путін не отримав те, що хотів: але Китай не буде тиснути на Росію

Під час візиту до Китаю слідом за Трампом, Путін теж не отримав те, чого хотів. Пекін вкотре не погодився на пропозицію Москви побудувати газопровід «Сила Сибіру-2». Його вартість оцінюється в кілька десятків мільярдів доларів. Проєктна потужність у 50 млрд куб м на рік дозволила б Росії вдвічі збільшити обсяг експорту газу до Китаю, замінивши втрати на європейському ринку. Проте Пекін не погоджується вкладатися в будівництво труби, вимагаючи встановлення цін на газ на рівні внутрішньоросійських.

Водночас, Путін зберіг статус-кво.

По-перше, Китай залишається основним рятівним колом російської економіки та оборонки, забезпечуючи обхід переважної більшості західних санкцій.

По-друге, Китай не зацікавлений у тиску на Росію щодо принаймні встановлення режиму припинення вогню. Не кажучи вже про завершення війни, для чого Пекіну треба просто перекрити експортний канал постачання Москві товарів подвійного призначення.

Заплющуючи очі на давно сформований альянс країн CRINK, Марко Рубіо заявив про призупинення переговорів США-Україна-Росія, бо Америка не зацікавлена втягуватися в нескінченний цикл зустрічей, які ні до чого не приводять. Також він заперечив, що «США змушують українців займати ту чи іншу позицію». Йдеться про згоду на територіальні поступки, як цього вимагають у Кремлі.

За словами експертів, в адміністрації Трампа панує переконання, що США мають виступати в цьому процесі виключно в ролі посередника, що Росія дійсно хоче закінчити війну, і що Україна для цього має піти на поступки. Багато аналітиків вже давно також наголошують, що ціною поступок з боку України адміністрація Трампа хоче відірвати Росію від Китаю. Те ж саме команда Трампа намагалася зробити у Венесуелі та Ірані. Проте, не прорахувавши всі негативні наслідки наперед, зараз Трамп не може ні виграти, ні завершити чергову війну проти Тегерану.

Через заблоковану Ормузьку протоку та світову енергетичну кризу, за яку також платять американські союзники, США змушені послаблювати санкції проти російської нафти, чим підживлюють російську військову машину. Слабкість Америки бачать і в Пекіні. Тож який сенс Сі Цзіньпіну тиснути на Путіна щодо завершення війни проти України? До того ж, Китай має ще один козир у рукаві напередодні проміжних виборів до Конгресу США в листопаді, які республіканці і так програють, — торговельна війна. Строк дії торговельного перемир’я між країнами закінчується якраз восени.

На відміну від США, у Європи є реальні важелі тиску на Китай. Днями міністр зовнішньої торгівлі Франції Ніколя Форіссьє попередив Пекін, що він нічого не виграє, знищивши в нечесній конкуренції європейську промисловість, а потім і європейський ринок. Як відомо, Єврокомісія просуває нові правила «Вироблено в Європі» для захисту робочих місць та залежності від дешевого китайського імпорту. Проте, замість того, щоб ініціювати переговори, у Китаї пригрозили заходами у відповідь.