Секрет довголіття: вчені розгадали, чому деякі люди живуть 100 років

Довге життя — це не лише везіння чи здоровий спосіб життя, а й чітко прописаний генетичний код. Нове дослідження вчених з Інституту Вейцмана доводить, що спадковість відіграє значно більшу роль, ніж вважалося раніше.

Про це повідомляє The Guardian.

Довгожителі часто пояснюють свій вік найрізноманітнішими причинами — хтось згадує щоденну чарку віскі, а хтось переконаний, що секрет у спокійному й розміреному житті. Водночас науковці дедалі більше схиляються до думки, що ключ до довголіття криється у значно простішій речі — генах.

У дослідженні автори звертають увагу на те, що попередні роботи з вивчення генетичного впливу на тривалість життя не брали до уваги важливий чинник: багато людей помирають не через природні процеси старіння, а внаслідок нещасних випадків, убивств, інфекцій чи інших зовнішніх причин. Така «зовнішня смертність» з віком зростає, адже організм стає вразливішим.

Вплив генетики на тривалість життя

Професор Урі Алон разом із колегами з Інституту науки Вейцмана в Ізраїлі вважає, що саме через це справжній масштаб впливу генетики на тривалість життя людини тривалий час залишався прихованим.

Науковці проаналізували показник «спадковості» — тобто ту частку змін певної характеристики, як-от зріст, вага або тривалість життя, яку можна пояснити генами, а не умовами довкілля. Раніше оцінки спадковості тривалості життя були дуже різними й коливалися в межах від 6% до 33%. Однак, за словами Алона та його команди, ці цифри не відображають реальної картини.

«Я сподіваюся, що це надихне дослідників на глибший пошук генів, які впливають на тривалість життя. Ці гени допоможуть нам зрозуміти механізми, що керують нашими внутрішніми годинниками. Згодом це може перетворитися на терапію, здатну уповільнити процес старіння і таким чином одночасно зменшити ризик усіх вікових захворювань», — розповів професор.

Подробиці і результати дослідження

Для цього команда розробила математичну модель, яка одночасно враховує вплив зовнішньої смертності та біологічного старіння. Модель перевірили, використавши історичні дані про тривалість життя тисяч пар близнюків у Данії та Швеції.

Відокремивши вплив зовнішніх чинників, дослідники змогли чіткіше побачити роль біологічного старіння, зумовленого генетикою. Згідно з результатами, приблизно 50% відмінностей у тривалості життя людини визначаються генами — це співмірно з показниками, зафіксованими у лабораторних дослідженнях диких мишей.

Решта 50%, на думку авторів, пов’язані з випадковими біологічними процесами та умовами довкілля.

«Саме тут ми й очікуємо знайти всіх звичних „підозрюваних“ — спосіб життя, харчування, фізичну активність, соціальні зв’язки, довкілля та багато іншого», — зазначив співавтор дослідження Бен Шенхар, підкресливши, що з віком значення цих факторів лише посилюється.

Отримані висновки перевірили також на матеріалах американського дослідження родичів довгожителів, які перетнули столітній рубіж. І тут знову показник спадковості тривалості життя сягнув близько 50%.

Подальший аналіз шведських даних засвідчив: у міру того як від початку XX століття знижувалася зовнішня смертність — імовірно, завдяки розвитку системи охорони здоров’я, — зростав і оцінений внесок генетики в довголіття. Це ще раз підтвердило, що зовнішні причини смерті істотно впливають на оцінку спадковості. Також з’ясувалося, що цей показник змінюється залежно від причини смерті, зокрема раку чи деменції, а також від віку.

Побутові спостереження, які підкріплюють роль генетики

Шенхар звернув увагу й на побутові спостереження, які підкріплюють роль генетики.

«Близько 20% людей, які доживають до 100 років, наприклад, досягають цього віку без серйозних виснажливих хвороб», — сказав він, припустивши, що їхні гени можуть мати захисний ефект.

«Дослідження з пошуку таких захисних генів уже проводилися, і багато з них знайдено, але, без сумніву, ще чимало залишаються невідкритими», — додав співавтор дослідження.

Хоча в цій роботі не аналізували вплив генів на імунну систему, професор Річард Фарагер з Університету Брайтона зауважив, що результати демонструють: люди не є винятком у питанні спадковості тривалості життя.

«І це корисно, адже означає, що люди загалом схожі на види, на яких ми вивчаємо старіння, і це дає певну впевненість у тому, що втручання, які працюють у мишей, можуть бути ефективними й для людей», — підсумував він.

До слова, штучний інтелект, аналізуючи дані про довгожителів, визначив хронічний стрес головним недооціненим чинником, що заважає людям досягти теоретичної межі життя у 140 років. ШІ наголошує: постійний режим «виживання» виснажує організм, провокуючи серцево-судинні захворювання через високий рівень кортизолу. Прикладом успішного протистояння стресу є рекордсменка Жанна Кальман, яка попри шкідливі звички прожила 122 роки завдяки спокійному способу життя. Тож секрет довголіття полягає у поєднанні низького рівня стресу, правильного харчування та активної соціалізації.