+17°
Розрив токсичних стосунків — психологиня пояснила, чому після цього теж горюють
«Тобі має бути легше» — цю фразу часто чують ті, хто щойно вийшов із токсичних стосунків. Однак замість полегшення приходить зовсім інше — порожнеча, сум і дивне відчуття втрати. Це збиває з пантелику, адже як можна сумувати за тим, що вас руйнувало? Спробуємо розібратися.
- Автор публікації
-
Чому після токсичних стосунків боляче, а не легше / © Credits
Психологиня Рамані Дурвасула в розмові з експертом із теми горювання Девідом Кесслером пояснила, що завершення токсичних або нарцисичних стосунків — це не лише звільнення, а й глибокий процес втрати.
І найскладніше тут те, що це горе часто не визнається суспільством. Люди навколо бачать лише факт вашого звільнення з поганих стосунків, але не бачать емоційної прив’язаності, яка нікуди не зникає за один момент.
«Має полегшати», але цього не відбувається
Сценарій знайомий: ви виходите зі стосунків із людиною, яка зраджувала, маніпулювала чи була емоційно жорстокою, і чуєте фрази, на кшталт «Тобі пощастило», «Нарешті ти вільна (ий)» чи «Це було найкраще рішення».
А всередині зовсім інше, замість радості — біль, замість відчуття свободи — втрата. Це і є головний парадокс токсичних стосунків.
Прив’язаність
Навіть якщо стосунки були складними чи руйнівними, вони однаково були стосунками. Було спільне життя, емоційний зв’язок, звичка та очікування. І саме це створює прив’язаність, а будь-який розрив прив’язаності — це завжди горе.
Історія Франкенштейна
Франкенштейн — неочікувана, але дуже точна метафора, яку наводить Кесслер. У романі створіння, попри жорстокість свого творця, однаково відчуває зв’язок із ним і навіть після болю сумує.
Це відбувається, бо між ними був зв’язок. Це важливий момент, який треба розуміти. Ми сумуємо не лише за тим, що було хорошим, а й за тим, до чого були прив’язані.
Горе після токсичних стосунків складніше, ніж здається на перший погляд, це не лише про людину, а й про кілька рівнів втрати:
Людина, якою вона була (чи здавалася), навіть якщо це була ілюзія.
Людина, якою ми хотіли її бачити, той потенціал, який так і не реалізувався.
Майбутнє, яке ми уявляли, плани, мрії, «а що, якби…».
Цей тип втрати називають «невидимим горем», бо ті, кому не знайомий такий досвід стосунків думають, що:
«не можна сумувати за тим, що було поганим»
«це ж на краще»
«рухайся далі»
Однак емоції не працюють за логікою, саме тому люди залишаються наодинці зі своїм станом без підтримки й розуміння. Проте дуже важливо памʼятати, що сум після токсичних стосунків — це нормально, прив’язаність не зникає миттєво, а горе — це не слабкість, а процес. І головне — ви сумуєте не за болем, а за зв’язком.
Завершення токсичних стосунків — це не просто мати силу піти, а ще сміливість прожити втрату. Іноді найскладніше — дозволити собі сумувати там, де мала б бути радість. Але правда в тому, що будь-який зв’язок, навіть складний, залишає слід, і щоб рухатися далі, цей слід потрібно не ігнорувати, а прожити, адже лише так з’являється справжнє звільнення — не зовнішнє, а внутрішнє.