Стародавні європейці полювали на дітей неандертальців — вчені надали докази

Вчені дійшли висновку, що близько 45 тисяч років тому на території сучасної Бельгії відбувалися систематичні акти канібалізму, спрямовані проти найбільш уразливих представників неандертальських спільнот.

Про це свідчать результати нового палеоантропологічного дослідження в журналі Scientific Reports, яке проливає світло на одну з найтемніших сторінок доісторичної Європи.

Об’єктом дослідження стала печера Гойєт — одне з ключових палеоантропологічних місць Північної Європи. Науковці проаналізували 101 кістковий фрагмент, що належав щонайменше шести неандертальцям. Майже третина знахідок мала сліди навмисного оброблення: порізи, удари та характерні зарубки, типові для зняття м’яса й розбиття кісток.

Особливу увагу дослідників привернув склад жертв. Серед них не виявили жодного дорослого чоловіка — всі ідентифіковані рештки належали дітям, немовлятам та жінкам невеликої статури. За словами дослідниці CNRS Ізабель Кревкер, така демографічна вибірковість навряд чи могла бути випадковою і вказує на навмисний напад на найменш захищених членів чужих груп.

Подальший аналіз із застосуванням генетичних даних, ізотопних досліджень і морфології показав, що ці особи не були місцевими мешканцями. Це дозволяє говорити про так званий екзоканібалізм — споживання представників сторонніх спільнот. Крім того, сліди на кістках свідчать, що тіла не просто поїдали, а ретельно обробляли, розбиваючи кістки задля отримання поживного кісткового мозку.

Подібна поведінка має паралелі у сучасному тваринному світі. Наприклад, шимпанзе під час міжгрупових конфліктів також нападають на дитинчат конкурентів, послаблюючи сусідні популяції та посилюючи контроль над територіями. В умовах пізнього палеоліту, коли чисельність неандертальців стрімко зменшувалася, такі сутички могли суттєво пришвидшити їхній занепад.

Водночас питання, ким саме були виконавці цих актів насильства, залишається відкритим. Частина науковців припускає, що йдеться про ранніх представників Homo sapiens, які саме в цей період почали активно заселяти Північну Європу. Однак палеонтолог Патрік Семаль і його колеги вважають більш імовірною версію внутрішнього конфлікту між різними групами неандертальців. На користь цієї гіпотези свідчить те, що деякі кістки жертв згодом використовувалися як інструменти для обробки кам’яних знарядь — практика, характерна саме для неандертальської культури.

Попри похмурі висновки, дослідження вписується у ширший контекст еволюційної історії людини. Генетичні дані свідчать, що неандертальці не зникли безслідно: протягом тисячоліть Homo sapiens не лише конкурував із ними, а й вступав у генетичні контакти. Саме тому фрагменти неандертальської ДНК і сьогодні присутні в геномі сучасних людей.

Історія печери Гойєт демонструє складну та суперечливу реальність давнього світу — поєднання жорстокої боротьби за виживання з процесами, які зрештою привели до генетичної спадкоємності між видами.

Нагадаємо, раніше йшлося про дивний експеримент геолога, що став науковим проривом.