Гроші для живих за кошт зниклих безвісти: Рада змінила виплати для родин, які втратили рідних на війні

Міністерство оборони України повідомило про нові зміни у виплатах для родин військових, які мають статус загиблих або зниклих безвісти. Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 13646 про соціальний захист військових. За словами Михайла Федорова, запроваджено «єдиний і прозорий підхід до виплат — без різних правил за «однакових обставин». Визначена гранична сума виплат — 15 мільйонів гривень для всіх сімей захисників. Але в реальності для тисяч родин ці цифри — не про стабільність, а про роки очікування, невизначеність і боротьбу за право на гідне ставлення з боку держави. Саме тому нові правила викликають тривогу: що насправді стоїть за гучними обіцянками — турбота чи спроба зекономити на тих, хто вже заплатив за війну найвищу ціну?

Про все це читайте в матеріалі TSN.ua.

15 мільйонів — гранична сума виплат

За офіційною версією, держава переходить на «єдиний і прозорий підхід». Логіка така: якщо військовий має статус зниклого безвісти, його родина повинна отримувати близько 120 тисяч гривень щомісяця. А якщо факт загибелі підтверджується — рідним доплачують різницю так, щоб загальна сума допомоги склала 15 мільйонів гривень.

Однак, сьогодні більшість родин зниклих безвісти не отримують ані 120 тисяч, ані навіть близько до цієї суми. Фактично виплачують лише половину — приблизно 50%. І ці гроші ще й діляться між усіма членами родини: дружиною, батьками, інколи іншими родичами. Решта коштів іде на так званий депонований рахунок — тобто «заморожується» до з’ясування долі військового. По суті, зарплату зниклого безвісти поступово перетворюють на частину майбутньої одноразової грошової допомоги — тієї самої ОГД, яку держава виплачує після підтвердження загибелі. Тобто родина зараз отримує менше, натомість потім цю різницю врахують у загальній сумі.

І тут виникає ключове запитання: а що буде з тими грошима, які вже виплатили?

Поки що держава не дала чіткої відповіді, чи буде перерахунок раніше нарахованого забезпечення. Якщо його зроблять — тоді починається суха, але дуже болюча арифметика. Загальний «ліміт» допомоги — ті самі 15 мільйонів — розтягується приблизно на 10 років. Водночас повномасштабна війна триває вже четвертий рік. Тобто значна частина цього періоду для багатьох родин уже минула. Виходить парадокс: формально держава гарантує мільйони, але фактично люди роками живуть на мінімальних виплатах, не маючи ані впевненості в завтрашньому дні, ані ясності щодо остаточного рішення.

Керівниця Патронатної служби Третього армійського корпусу «Янголи» Олена Толкачова в коментарі TSN.ua називає це «фактом звуження соціальних гарантій для сімей, які чекають своїх рідних з полону або повернення зниклих безвісти».

Спеціальна кореспондентка ТСН Юлія Кирієнко розповіла, за яких умов зниклий безвісти в Україні може бути визнаний загиблим, якщо тіла немає. Перший шлях — через суд. Для цього потрібні щонайменше троє свідків, які підтверджують факт загибелі, а також матеріали від військової частини з описом обставин зникнення. Процес може тривати роками — через брак свідків і перевантаженість судів. Другий варіант — автоматичне визнання загиблим через два роки після завершення бойових дій. Але поки війна триває, цей механізм фактично не працює. Третій шлях — ідентифікація за ДНК, повернення тіла або решток і впізнання. На перший погляд, це найпростіший варіант. Насправді — один із найскладніших. Тіла можуть залишатися на полі бою роками, а для їхнього пошуку потрібні спеціальні місії. Під час активних бойових дій це часто просто неможливо.

«Перший — максимально складний. Не завжди є три свідки і представник ВЧ, які будуть ходити на судові засідання, які тривають роками. Бо їх безліч. Другий — поки нереальний. Мови про завершення бойових дій нема», — пояснює Кирієнко.

У результаті жоден із механізмів не є швидким або гарантованим. Родини можуть роками жити у статусі «очікування» — без юридичної визначеності й без остаточного рішення.

Що ж відбувається з виплатами?

2022–2025 років сім’ї зниклих безвісти отримували грошове забезпечення військового у повному обсязі. Тобто мати або дружина могли щомісяця отримувати близько 120 тисяч гривень. Однак, 2025 року парламент ухвалив рішення змінити підхід. Виплати почали ділити між усіма родичами, які мають на них право: дружиною, дітьми, батьками, а за певних умов — навіть братами і сестрами. Для цього потрібно було подати заяву через ТЦК.

Водночас не вся сума доходила до сім’ї. Половину коштів утримувала військова частина. Якщо військовий повертався з полону — ці гроші виплачували йому. Якщо визнавали загиблим — передавали родині. Після ухвалення закону №13646 родини зниклих безвісти отримують лише частину грошового забезпечення, поділену порівну між тими, хто оформив право на виплати. Ще 50% утримує держава до з’ясування обставин — повернення з полону, знаходження живим або підтвердження загибелі.

Головна новація — ці виплати тепер зараховуються до загальної суми допомоги у 15 мільйонів гривень. Тобто якщо військового визнають загиблим, раніше отримані гроші віднімуть від цієї суми. Чому держава вважає це правильним рішенням?

«Чому держава очікує, що це добре: зникнуть затягування процесу визнання; зменшиться навантаження на бюджет; з’явиться справедливість у фінансовій підтримці між родинами зниклих безвісти і загиблих. Чому це вважають проблемою самі рідні: часто немає трьох свідків для визнання загибелі, через що суди роками затягують рішення; існує ризик навмисного затягування справ задля зменшення бюджетних витрат; залишається моральна складова — адже жодна сума не здатна компенсувати втрату близької людини», — каже Кирієнко.

Кореспондентка ТСН додає, що «висновок такий: закон 2025-го, який поділив виплати між рідними і утриманням їх військовими частинами. І закон №13646 про соціальний захист — це серйозний дзвінок, що у держави просто немає грошей. І їх шукають у загиблих, аби підтримати живих».

Позиція Міноборони

У Міністерстві оборони України розповіли як працює механізм зараз. Родини військових, які мають статус зниклих безвісти, отримують щомісячне грошове забезпечення до моменту встановлення факту загибелі. Якщо смерть підтверджується, сім’ї виплачують одноразову грошову допомогу у розмірі 15 мільйонів гривень, а щомісячні виплати припиняються. Таким чином, родини фактично отримують суму грошового забезпечення за період перебування військового у статусі зниклого безвісти, а також одноразову допомогу, що в підсумку може перевищувати 15 мільйонів гривень. Однак тривалість перебування у статусі «зниклий безвісти» різна — від кількох місяців до кількох років. Через це загальний обсяг виплат для різних родин відрізняється, що, за оцінкою міністерства, створює нерівність та відчуття несправедливості. Суть змін полягає у встановленні граничної суми — 15 мільйонів гривень для всіх родин, незалежно від статусу військового. У разі підтвердження загибелі одноразова допомога враховуватиме вже сплачене грошове забезпечення за період, коли військовий вважався зниклим безвісти. Тобто загальна сума виплат — щомісячне забезпечення плюс одноразова допомога — не перевищуватиме встановлених 15 мільйонів гривень. У міністерстві вважають: такий підхід має забезпечити чіткі, однакові та прозорі правила для всіх родин, щоб кожна сім’я, яка втратила захисника чи захисницю, мала рівні гарантії державної підтримки.

Варто розуміти, що для родин зниклих безвісти і полонених ці гроші — не про цифри в законі. Це — можливість оплатити оренду житла, лікування, навчання дітей, пережити ще один місяць без страху залишитися ні з чим. Це — розуміння, що держава пам’ятає про їхню втрату і не залишає наодинці з болем. Для багатьох із них ці гроші — не про прибуток, а про гідність. Про визнання того, що життя їхнього сина, чоловіка, батька чи доньки було важливим для країни. І головне питання: чому держава шукає гроші для бюджету в найвразливішої категорії нашого суспільства — у родин, чиї близькі стали на захист країни і заплатили за це найвищу ціну?