Різдвяний вінок: як давня німецька традиція стала частиною українських свят і декору

Вінки вперше з’явилися приблизно у 16 столітті як прикраси у зв’язку зі святом Йолем, яке знаменувало зимове сонцестояння і святкувалося давніми германськими та скандинавськими народами. Такі прикраси були для них символом весни та обіцянкою її повернення, оскільки хвойні рослини залишалися зеленими цілий рік.

Однак популярною традиція стала тільки у 19 столітті і нині важається, що започаткував її приблизно 1839 року лютеранський пастор Йоганн Гінріх Віхерн. У ті часи він викладав у своїй місіонерській школі і діти щодня у нього запитували чи настало Різдво, тому Віхерн вирішив зробити для дітей щось, що показувало би їм скільки залишилося часу до свята. Пастор взяв велике дерев’яне кільце зі старого колеса від воза та прикрасив його 24 маленькими червоними свічками та чотирма великими білими свічками. По одній маленькій свічці запалювали від понеділка до суботи, а велику білу свічку запалювали у неділю. Також коли запалювалась свічка, він розповідав дітям історії про Різдво.

Цей звичай став популярним і поширився серед протестантських церков Німеччини, але перетворився на менший вінок з чотирма або п’ятьма свічками. Римо-католики в Німеччині почали переймати цей звичай у 1920-х роках, а в 1930-х роках він поширився на Північну Америку.

Також вінки почали робили для того, щоб вішати на вхідні двері і вони стали відомі як «вітальні кільця». Зазвичай їх виготовляли з хвойних гілочок використовуючи у декоруванні падуб, плющ, соснові шишки та стрічки. З часом вінки стали вишуканішими, включаючи також квіти, фрукти та навіть штучні матеріали. Такі прикраси на дверях, стали способом продемонструвати гостинність та соціальний статус, особливо під час свят.

В українській культурі святковий вінок також завжди мав символічне значення, адже був оберегом, солярним символом, прикрасою та мав багато назв, залежно від регіону. Однак вінки плели не на Різдво, а по завершенню жнив, на різноманітні свята і навіть існували вінки кохання та розлуки, а на свято Івана Купала дівчата пускали їх воду: що потонув — смерть, що всплив — кохання. Протягом року вінки плели як забаву та носили їх на голові і саме тому він є невід’ємною частиною української моди — вінками прикрашають волосся і сьогодні. У них використовували квіти, трави, сухоцвіти та злакові культури.

На Різдво ж в Україні переважно ставили дідух, який міцно закріпився як головна різдвяна прикраса, що була символом урожаю, добробуту та багатства. Однак західна культура поступово прийшла і до нас і тепер різдвяний вінок — це одна із популярних прикрас дому на свята, яку вішають на вікна, двері, стіни та використовують як декор столу. Також у наш час вінки виготовляють не лише із хвойних гілок, а й інших матеріалів: шишок, мотузки, квітів та навіть лози.

Сьогодні для багатьох вінки втратили християнський символізм і стали просто веселою прикрасою та символом різдвяного духу. Їх можна легко зробити вдома і таким чином гарно провести час та проявити свій креатив.