Місія нездійсненна: чому чоловіки витрачають більше у супермаркеті та забувають найважливіше

Похід у супермаркет давно перестав бути просто «купити продукти». Це логістика, планування, бюджет, пам’ять про вподобання всієї родини та вміння думати на кілька днів уперед. І саме ця невидима частина домашньої роботи часто залишається на жінках.

Видання Real Simple звернуло увагу на дослідження National Bureau of Economic Research, яке несподівано виявило цікаву закономірність: коли чоловіки починають частіше займатися закупами, наприклад, через дистанційну роботу, витрати на продукти у родині помітно зростають.

І справа не лише у дорожчих речах. Часто йдеться про відсутність системності: куплені «не ті» продукти, випадкові заміни чи забуті ключові інгредієнти.

Що показало дослідження

Дослідники аналізували, як віддалена робота вплинула на споживчі звички сімей. Виявилося, що люди, які працювали з дому, почали частіше купувати онлайн, ходити у магазини у будні та загалом витрачати приблизно на 10% більше на продукти.

Але найцікавіше, що найбільше зростання витрат спостерігалося саме у тих родинах, де закупами почали займатися чоловіки. Дослідження також показало, що чоловіки робили більше окремих походів у магазин, але витрачали менше часу на сам процес вибору товарів. У результаті отримуємо імпульсивні закупи, дорожчі продукти та менше уваги до деталей.

Чому так відбувається

Авторка Кейт Манджіно пояснює, що проблема значно глибша за самі продукти. За її словами, хлопчиків історично рідше вчать домашнім навичкам. Суспільство довгий час формувало образ чоловіка як «годувальника», а не людини, яка має організовувати побут.

І хоча сьогодні чоловіки значно частіше беруть участь у домашніх справах, жінки все ще несуть основне «ментальне навантаження», а саме, планують меню, пам’ятають, що любить кожен член родини, стежать за запасами та думають про бюджет і потреби наперед.

Тобто є різниця між фізичною задачею «сходити в магазин», когнітивною «спланувати закупи на тиждень», та емоційною «знати, що кому подобається та що потрібно». Саме останні два рівні найчастіше залишаються невидимими.

Як змінити ситуацію

• Знайти мотивацію. Не варто перетворювати закупи на контрольну роботу. Для когось мотивацією може бути економія, для когось — швидкість або комфорт сім’ї. Наприклад, можна разом поставити бюджет, перетворити економію на гру та домовитися, що зекономлені гроші підуть на подорож або спільне задоволення.

• Не ставати «менеджером». Психологи нагадують про ситуації, коли людина робить щось настільки погано, що партнер зрештою бере все на себе. Тому важливо не входити у роль постійного «рятівника». Якщо забуто важливий продукт, нехай людина сама повернеться у магазин або придумає, як викрутитися з наявних інгредієнтів. Саме досвід формує навичку.

• Говорити про тиск і очікування. Манджіно наголошує, що багато побутових сценаріїв — наслідок гендерних установок, які ми засвоюємо з дитинства. Жінки часто відчувають відповідальність за «правильний» дім, їжу та комфорт усіх членів родини. І дуже важливо обговорювати це у парі без звинувачень, а як систему очікувань, у якій виросли обидва партнери.

• Іноді варто відпустити контроль. Так, можливо, це буде «не та» паста чи дорожча кава, проте якщо це знімає частину навантаження з вашого списку справ, іноді «достатньо добре» справді достатньо.

Історія про чоловіків і продуктові закупи — не про забудькуватість чи «погану організованість». Вона про те, як десятиліттями формувалися домашні ролі та чому ментальне навантаження досі нерівномірно розподілене у стосунках.

Хороша новина у тому, що побутові навички — це не «жіноча суперсила», а звичайна практика, якій можна навчитися. І чим більше партнерства з’являється у щоденних дрібницях, тим менше роздратування накопичується у великих речах.