Чи існують паралельні світи: науковці здивували відповіддю

Ідея незліченної кількості паралельних світів у так званому «мультивсесвіті» давно підживлює сюжети науково-фантастичних фільмів. Проте сьогодні ця концепція вийшла за межі голлівудських сценаріїв — багато провідних фізиків та астрономів сприймають її цілком серйозно. Хоча наукове бачення мультивсесвіту суттєво відрізняється від кінематографічного, і серед самих вчених досі немає єдиної думки щодо його природи.

Про це пише ВВС.

Всесвіт, у якому ми існуємо, здається ідеально налаштованим для зародження та підтримки життя. Як пояснює професор фізики з Університету Святого Йосипа в США Пол Галперн, якби гравітація була трохи слабшою, зірки та планети просто не змогли б сформуватися. З іншого боку, за умови значно сильнішої гравітації Всесвіт був би знищений ще на етапі свого зародження.

У природі існує близько двох десятків фундаментальних констант, і саме їхні точні значення дозволяють законам фізики працювати так, як ми знаємо.

Частина науковців пояснює таку філігранну точність існуванням мультивсесвіту. Згідно з антропним принципом, якщо десь існує нескінченна кількість Всесвітів із різними комбінаціями цих констант, то ми закономірно опинилися саме в тому, який здатен підтримувати розумне життя — інакше ми б просто не ставили собі таких запитань.

Квантова механіка та «багато світів»

Перша наукова ідея мультивсесвіту випливає з квантової механіки. У мікросвіті властивості частинок не є заздалегідь визначеними: електрон не перебуває у конкретній точці, а має лише ймовірність опинитися там.

1957 року фізик Г’ю Еверетт висунув гіпотезу «Інтерпретації багатьох світів». Він припустив, що квантова частинка розгалужується на всі можливі реальності одночасно, і кожна з них продовжує існувати у власному Всесвіті.

Проте професор Галперн розчаровує фанатів фантастики: розщеплення реальностей відбувається на мікроскопічному рівні. «Двійники», що виникають у паралельних світах, відрізняються лише положенням одного електрона, що навряд чи стало б основою для захопливого сюжету.

До того ж ця теорія має критиків. Філософи наголошують, що гіпотезу, яку неможливо перевірити експериментально, не можна вважати справжньою наукою. Інші вчені застосовують «лезо Оккама», стверджуючи, що залучення нескінченної кількості Всесвітів для пояснення фізичних процесів лише ускладнює розуміння світу, а не спрощує його.

Великий вибух і вічне розширення

Інша популярна концепція спирається на процеси раннього космосу. Сучасні теорії стверджують, що до виникнення матерії Всесвіт надзвичайно швидко розширювався. Коли цей процес зупинився в нашій ділянці простору, енергія перетворилася на матерію та світло — стався Великий вибух.

Однак гіпотеза «вічного розширення» припускає, що цей процес міг не зупинитися всюди одночасно. За межами нашої космічної «бульбашки» розширення триває, періодично утворюючи нові Всесвіти з абсолютно іншими фізичними законами. За словами астрофізика Джерайнта Льюїса з Університету Сіднея, більшість із цих світів будуть мертвими, але час від часу з’являтимуться й придатні для життя.

Прихильники теорії вважають, що якщо два Всесвіти сформувалися близько один до одного, вони могли б зіткнутися. Космологи шукають «шрами» таких подій у реліктовому випромінюванні — космічному мікрохвильовому фоні (КМФ), що зберігся з часів раннього Всесвіту.

Деякі науковці вказують на аномальну «холодну пляму» в КМФ, припускаючи, що це слід від гравітаційного впливу сусіднього Всесвіту. Проте статистика поки не дає стовідсоткового підтвердження цим заявам.

Наразі теорія мультивсесвіту залишається набором складних математичних моделей. Однак, як зазначають фізики, наука часто оперує непрямими доказами, тому пошуки відповідей на найбільші таємниці світобудови тривають.

Нагадаємо, астрофізики представили нову гіпотезу щодо завершення еволюції Всесвіту. Згідно з нею, його фінал може відбутися не у вигляді раптової катастрофи, а як дуже тривалий процес поступової втрати маси космічними об’єктами.

Дослідники припускають, що механізми, подібні до випромінювання Гокінга, можуть діяти не лише поблизу чорної діри, а й у таких об’єктах, як білий карлик та нейтронна зоря. У такому разі надщільні тіла з часом повільно втрачатимуть масу через квантові процеси.

За оцінками авторів моделі, максимальна тривалість існування Всесвіту може становити приблизно 10^78 років, після чого космічні об’єкти поступово зникнуть.