Балет майбутнього: як Катерина Кухар поєднала на сцені Малевича, сучасний танець і класику

Коли класичний балет поєднується з авангардом, народжується щось значно більше, ніж просто вистава. Днями у Києві відбувся показ балетів «Малевич. Супрематичний рух» та «Жізель» у виконанні студентів Київського державного фахового хореографічного коледжу імені Тетяни Таякіної, який сьогодні очолює Катерина Кухар. І цей вечір став не лише демонстрацією технічної майстерності молодих артистів, а й розмовою про те, яким може бути український балет XXI століття.

Малевич мовою тіла

Головною прем’єрою вечора став творчий проєкт «Малевич. Супрематичний рух» — сценічний ескіз сучасної хореографічної вистави, створений балетмейстером-постановником Ярославом Кайнаром. У своїй роботі команда оживила естетику початку XX століття, епохи, у яку творив Казимир Малевич. Геометрія, контраст, лаконічність форм і пластика руху стали головною візуальною мовою постановки.

Окрему увагу привернули костюми для трьох муз XXI століття від дизайнерки Дар’ї Донець. Вона переосмислила авангард через сучасну жіночність: комбінезони підкреслювали силу тіла, його лінії, свободу руху та індивідуальність.

Хореограф Ярослав Кайнар дав зрозуміти, що тіло сьогодні зберігає пам’ять про втому, тривогу, напругу та втрати, проте водночас, і про силу та потребу у близькості. І саме сучасна хореографія здатна працювати з цими станами.

Для студентів академічної школи така пластика стала справжнім викликом. Сучасний рух вимагає не лише контролю над тілом, а й готовності дозволити собі помилятися, шукати та бути неідеальними.

Одначе сучасний танець — це не відсутність техніки, а зовсім інша логіка роботи з тілом. Саме тому у постановці не руйнували академічну базу, а розширили її можливості.

«Жізель» — класика, яка не втрачає своєї магії

Однією з частин вечора була прем’єра балету «Жізель». Головні партії виконували цьогорічні випускники коледжу, які вразили публіку не лише технічністю, а й артистизмом.

Над кордебалетною динамікою та деталями вистави працювала художня керівниця Ольга Морозенко, яка зізнається, що репетиції були досить тяжкі, але результат того вартий, адже кожен рух був про кохання. Вона зізніється, що майбутнє українського балету — саме у поєднанні класики та сучасної хореографії.

Нове покоління українського балету

Для директорки коледжу Катерини Кухар цей вечір став ще й важливим професійним кроком. Цього року у навчальному закладі відкрили сучасне відділення, тому створення нової постановки стало логічним продовженням розвитку студентів.

«Мені приємно чути сьогодні позитивні відгуки про рівень підготовки наших студентів і роботу всієї команди. Для мене було важливо створити виставу, у якій молоді артисти могли б розвиватися та ставати конкурентоспроможними у світовому контексті» — зазначила Кухар.

Особливо емоційно вона говорить про силу студентів, які продовжували працювати навіть попри важкі умови останніх днів і постійні обстріли Києва.

«Це не завадило їм зібратися та показати характер і високий рівень підготовки» — каже вона.

Атмосфера вечора

Серед гостей прем’єри можна було побачити багатьох представників культурного та світського життя столиці, наприклад, Ольгу Сумську, Марка Куцевалова, Ірину Мудру, Іванну Ніконову, Олену Шовковську, Дмитра Морозюка та інших.

Але головними героями цього вечора все ж стали молоді артисти — покоління, яке вже зараз доводить, що український балет здатен звучати по-новому та залишатися актуальним для світу. Він більше не існує лише у межах академічної традиції, а шукає нову мову, пластику та нові сенси. Адже справжнє мистецтво народжується там, де є сміливість рухатися вперед.

Фото: Ліди Тропман і Юлії Федорової