Чому після випадання або видалення зуба кісткова тканина "розсмоктується"

Чому для неї настільки важливе жувальне навантаження, як швидко вона «розсмоктується» і до чого це може призвести, розповів стоматолог-хірург, імплантолог стоматологічної клініки FrankoLab Давид Шиман.

Кісткова тканина постійно оновлюється і перебудовується. Клітини остеокласти руйнують (резорбують) стару або пошкоджену кісткову тканину. А остеобласти утворюють нову. Якщо кістка має достатнє навантаження, між цими клітинами панує баланс. Навантаження вона отримує, коли ми жуємо тверду їжу: тиск із зуба через корені і зв’язковий апарат передається кістковій тканині.

Після видалення або випадання зуба конкретна ділянка перестає отримувати жувальне навантаження. Кісткова тканина перебудовується і поступово резорбується, тобто «розсмоктується», адже остеокласти починають переважати над остеобластами.

Найактивніша втрата кісткової тканини відбувається протягом першого року після видалення зуба. Уже за 3-6 місяців людина втрачає орієнтовно до 25% об’єму кісткової тканини. За 6–12 місяців ширина альвеолярного гребеня може зменшитися на 40-50% (горизонтальна атрофія), а його висота — на 2-4 мм (вертикальна атрофія).

На верхній щелепі після втрати жувальних зубів відбувається ще один процес: дно гайморової пазухи поступово опускається вниз, займаючи простір, де раніше була кісткова тканина навколо коренів зубів. Відтак висота кістки в цій ділянці зменшується, і для встановлення імплантата може не вистачати місця.

Згодом процес резорбції сповільнюється, але ніколи не припиняється. Саме тому через кілька років на місці двох видалених зубів іноді неможливо встановити навіть один імплант.

Усі зуби в зубному ряду мають сусідів, які допомагають їм залишатися в правильному положенні і витримувати щоденне жувальне навантаження. На протилежній щелепі — пару, або антагоніста, завдяки якому сила жування розподіляється рівномірно на обидві щелепи і зуби правильно змикаються.

За відсутності зуба сусіди зміщуються у бік порожнечі, антагоніст натомість витягується вгору чи вниз у тому ж напрямку. Це може призводити до порушення прикусу.

Також людина несвідомо починає жувати на той бік, де є всі зуби, бо так зручніше і легше, перевантажуючи при цьому скронево-нижньощелепний суглоб (СНЩС).

Іноді кісткова тканини «розсмоктується» через пародонтит — запальне захворювання тканин пародонту, які утримують зуби в щелепі.

Пародонт формує цілий комплекс тканин — ясна, періодонт (мікроскопічні волокна та зв’язки, які міцно тримають корінь зуба в кістковій лунці), альвеолярна кістка, в якій фіксується корінь зуба, цемент кореня (покриває поверхню кореня зуба, з’єднуючи його з волокнами періодонту).

Запалення пародонту виникає внаслідок накопичення бактеріального нальоту через недостатню гігієну ротової порожнини. Бактерії з нальоту виділяють речовини, які подразнюють тканини навколо зуба. У відповідь імунна система запускає запалення: клітини виділяють речовини, які руйнують волокна, що утримують зуб у кістці, і активують остеокласти. Останні поступово руйнують кісткову тканину навколо зуба.

Серед додаткових факторів виділяють ще:

• патології прикусу, за яких змінюється розподіл жувального навантаження;

• порушення кровопостачання кісткової тканини, зумовлене, наприклад, цукровим діабетом чи променевою терапією;

• довготривале носіння протезів чи зубних мостів, за якого тканина може отримувати недостатнє жувальне навантаження.

Після втрати зуба бажано планувати встановлення імпланта якомога раніше, поки кісткова тканина не втратила значний об’єм. Якщо її недостатньо, спочатку доведеться робити кісткову пластику. Це ускладнює і подовжує лікування, адже кістковому матеріалу потрібен час, щоб у нього проросли кровоносні судини й він зрісся з власною кісткою.

Щороку перевіряйте стан ваших зубів, щоб вчасно лікувати запалення ясен чи пародонту, а за необхідності встановлювати імпланти.