Лазерна корекція зору за короткозорості: офтальмолог прокоментував найпоширеніші міфи

Як лікують короткозорість за допомогою лазерної корекції зору, чи справді вона прискорює розвиток вікової далекозорості, робить зір штучним, назавжди залишаючи синдром сухого ока й гало-ефект, розповів офтальмолог вищої категорії, офтальмохірург, кандидат медичних наук, медичний директор клініки VISIOBUD Володимир Мельник.

Міф №1: ЛКЗ прискорює вікову далекозорість

Короткозорість виникає, коли рогівка має надмірно випуклу форму, через що світло фокусується не на сітківці, а перед нею.

Під час лазерної корекції частину тканин строми, основного шару рогівки, випаровують лазерним променем, роблячи рогівку більш пласкою, інакше кажучи — змінюють кривизну лінзи.

Випарувані клітини строми не відновлюються, бо цей шар не здатен до регенерації, тому рогівка залишається назавжди у зміненій формі.

Зір може погіршитися на тлі розвитку вікової пресбіопії — вікової далекозорості, яка є природнім і незворотним процесом. Виникає вона зазвичай після 40 років, коли кришталик поступово втрачає еластичність, стає більш жорстким і не здатен швидко «переключатися» з далекої відстані на близьку.

Людина може робити ЛКЗ або не робити, але зміни однаково стануться. Тому найкраще проводити операцію до 40-45 років.

За вікової далекозорості зір можна покращити за допомогою окулярів із діоптріями, контактних лінзи з мультифокальним ефектом, імплантації мультифокальних інтраокулярних лінз.

ЛКЗ повторно не роблять, бо вона впливає на рогівку, а вікова далекозорість зумовлена віковими змінами кришталика.

Міф №2: щоб повернути 100% зору, доведеться робити кілька операцій

Лазерна корекція зору — це разова процедура. Короткозорість, далекозорість або астигматизм усувають за один сеанс, який триває близько 10–15 хвилин для обох очей. Дія лазера на тканини рогівки вимірюється секундами.

Перед операцією проводиться високоточна діагностика (аберометрія або топографія рогівки). Комп’ютерна програма розраховує кожен імпульс лазера так, щоб усунути всі оптичні недосконалості за один підхід, оскільки рогівка має обмежену товщину. Кожна процедура передбачає випаровування певного шару тканин. Проведення кількох операцій поспіль анатомічно неможливе й небезпечне.

У медичній практиці існує термін «докорекція», але це не запланований етап, а виняток. Вона потрібна лише у 1–3% випадків.

Багато пацієнтів після ЛКЗ отримують стовідсотковий зір, або так званий «суперзір» — 120–150%. Але це залежить від багатьох факторів, зокрема товщини і форми рогівки, стану сітківки, величини «мінуса», швидкості відновлення.

Міф №3: після ЛКЗ не можна оперувати катаракту чи глаукому

Лазерна корекція зору проводиться виключно на рогівці, тобто зовнішній «лінзі» ока.

Катаракта — це помутніння природного кришталика, який знаходиться глибоко всередині ока. Під час операції з видалення катаракти хірург працює з кришталиком, а рогівка, змінена лазером, слугує лише «прозорим вікном», яке не перешкоджає доступу.

Глаукома — група захворювань, пов’язаних із підвищеним внутрішньоочним тиском і пошкодженням зорового нерва. Операція не зачіпає внутрішні дренажні системи ока.

Раніше після ЛКЗ було важче розрахувати оптичну силу штучного кришталика. Проте сучасна офтальмологія використовує спеціальні формули, наприклад, Barrett True-K, розроблені для пацієнтів після лазерної корекції, щоб якість зору була якомога вищою.

Міф №4: ЛКЗ робить зір штучним, назавжди залишаючи синдром сухого ока і гало-ефект

Під час операції лазер тимчасово пошкоджує мікроскопічні нервові закінчення рогівки, які відповідають за сигнал про зволоження. Через це око припиняє виробляти сльозу в потрібній кількості і виникає синдром сухого ока. Нервові волокна відновлюються в середньому протягом 3–6 місяців.

Дуже рідко трапляється хронічний синдром сухого ока, але він пов’язаний з індивідуальними особливостями відновлення нервових волокон рогівки, дисфункцією мейбомієвих залоз, гормональними змінами, високим зоровим навантаженням.

Гало-ефект — це розсіювання світла, яке пацієнти помічають в перші тижні після операції. Воно з’являється через внаслідок набряку тканин і адаптації зіниці до нової форми рогівки.

Сучасні лазери з асферичним профілем шліфування і великою зоною впливу практично усунули цю проблему. Мозок адаптується до нових умов за 1–3 місяці, і ореоли зникають.

Асферичний профіль моделює зміни кривизни рогівки від центру до периферії. Це наближує її форму до природної, зменшує оптичні аберації (гало, «зірочки» навколо джерел світла) й робить зір більш якісним у темряві.

ЛКЗ не робить зір штучним, а навпаки повертає оку природну здатність бачити без допоміжних лінз і окулярів. Мозок отримує чистіше й чіткіше зображення, оскільки не має спотворень, притаманних окулярному склу.

Міф №5: за великого мінусу ЛКЗ не роблять, а за маленького — небезпека більша, ніж користь

Раніше за високого мінусу ЛКЗ не проводили через обмеження товщини рогівки: лазеру не вистачало тканини, щоб «випиляти» потрібну лінзу. Сьогодні, якщо рогівка тонка, застосовують імплантацію факічних лінз (ICL) — це внутрішньоочна «контактна лінза», яку вводять через мікророзріз. Вона дозволяє коригувати короткозорість до −20.0 D. Існують також комбіновані методики, що поєднують лазерну корекцію та хірургію кришталика.

Вважається, що за невеликої короткозорості — до −2.0 D хірургічне втручання невиправдане. Однак ризик серйозних ускладнень (кератит, неправильне загоєння рогівки) при ЛКЗ однаковий як для −1.0, так і для −8.0 — менше 1%. Якщо пацієнт відчуває дискомфорт, навіть корекція −1.0 може суттєво покращити якість життя.

Бережіть себе та свій зір!