Чим насправді пахне космос: астронавти розповіли, що відчувають після виходу у відкритий простір

Попри вакуум космосу, астронавти повідомляють про виразні аромати після виходу у відкритий космос, а науковці визначають потенційні запахи планет, комет і супутників завдяки хімічному складу.

Про це пише видання BGR.

Космічний простір — це практично ідеальний вакуум, де немає повітря, що могло б переносити запахи. Проте астронавти, повертаючись із відкритого космосу, регулярно повідомляли про виразні аромати. Науковці, вивчаючи хімічний склад небесних тіл, роблять обґрунтовані припущення про потенційні запахи планет, комет та супутників.

Вивчення космічних ароматів дає безцінне розуміння хімії Всесвіту. Кожен запах формується певною молекулою, і їхнє ідентифікування дозволяє глибше зрозуміти будову планет, супутників та міжзоряних газів, а також механізми народження зірок та планетних систем. Наприклад, сполуки сірки можуть вказувати на вулканічну активність, а вуглеводні — на процеси, важливі для формування будівельних блоків життя.

Астронавти описують специфічний запах після виходу у відкритий космос і місячних прогулянок. Він нагадує присмажене м’ясо, гарячий метал або зварювальний дим. Дон Петтіт з НАСА порівняв його з «приємно солодким запахом зварювального диму». Астронавти місій «Аполлон» відзначали запах пороху через місячний пил, що заносився в кабіни модулів. Гаррісон Шмітт зазначав, що цей аромат «витраченого пороху» залишався в пам’яті яскравіше, ніж інші запахи.

Вчені пояснюють, що в умовах низької орбіти атомарний кисень осідає на скафандрах, і при їх регерметизації він реагує з повітрям, утворюючи озон або окислені сполуки, що створюють металеві запахи. Місячний пил може формувати реактивні хімічні зв’язки через удари метеоритів, які при контакті з киснем і вологою дають характерний пороховий аромат.

Місія «Розетта» дозволила вивчити молекулярний склад комети 67P/Чурюмова–Герасименко. Зонд «Філи» виявив багатий мікс летких сполук: сірководень, аміак, формальдегід, синільну кислоту, метанол, діоксид сірки та сірковуглець. Керівниця місії Катрін Альтвегг описала кометні «парфуми» як суміш насичених і їдких ароматів, що дає уявлення про первинні складові Сонячної системи.

Марс, за оцінками, пахне переважно сірчистим газом із легким солодкуватим відтінком через високий вміст сірки, магнію, заліза та хлору в ґрунті. Проте рівні цих газів дуже низькі, тому запах на червоній планеті, якщо й присутній, ледь відчутний і локалізований.

Титан, супутник Сатурна, має щільну атмосферу та озера з метану й етану. Теоретично його аромат нагадує нафту чи бензин через присутність важчих вуглеводнів, зокрема бензолу. Дані місії «Кассіні–Гюйгенс» підтвердили наявність цих вуглеводнів, а їхнє випаровування формує цикл хмар і опадів, подібний до земного, але з метаном і етаном.

Важливо зазначити, що метан сам по собі не має запаху; запах бензину пов’язаний із важчими вуглеводнями. Таким чином, хімічний склад Титана переконливо свідчить про його «нафтовий подих», який астронавти могли б відчути за умови безпечного вдихання.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що завдяки новітній пічці, доставленій на станцію, шестеро астронавтів, які беруть участь у місіях «Шеньчжоу-20» та «Шеньчжоу-21», змогли насолодитися гарячою, свіжоприготованою їжею.