Не лише в дикій природі: чому тварини, які живуть поруч із людьми, поїдають власне потомство

Поїдання власного потомства — явище, яке може виглядати шокувальним, але й в тваринному світі воно трапляється значно частіше, ніж заведено думати. Так званий синівський або виводковий канібалізм зафіксований у риб, комах, павуків, дрібних ссавців і навіть у деяких домашніх тварин.

Про це повідомило видання Popular Science.

Як пояснює еколог-поведінник Аніш Бозе зі Шведського університету сільськогосподарських наук, така поведінка є частиною репродуктивних стратегій багатьох видів, а не випадковою аномалією.

Науковці знають понад 1500 видів тварин, у яких спостерігали канібалізм. Водночас парадоксально, що він часто поєднується з турботою про потомство: ті самі батьки, які охороняють яйця або вигодовують дитинчат, за певних умов можуть їх з’їдати. За словами Бозе, причина в тому, що розмноження — це інвестиція, а різні види по-різному розподіляють ресурси між виживанням і кількістю нащадків.

Найрідше до канібалізму вдаються тварини з повільним розмноженням, як-от кити чи слони, які народжують і вирощують одне дитинча протягом тривалого часу. Натомість види з великими виводками й короткими репродуктивними циклами частіше практикують частковий канібалізм — поїдання лише кількох дитинчат. Це може допомагати вижилим отримати більше їжі або зменшити перенаселення. Дослідження жуків-падальників ще у 1980-х показали, що за браку ресурсів батьки жертвують частиною потомства заради решти.

У ссавців, зокрема котів, собак чи свиней, канібалізм іноді стосується нежиттєздатних або мертвонароджених дитинчат. Таким чином самка може повернути енергію, витрачену на вагітність і пологи. Інші чинники включають стрес, хвороби, паразитів.

Частковий канібалізм розплоду іноді пов’язаний із генетичною конкуренцією. У деяких видів риб самці можуть з’їдати більше дитинчат, якщо «відчувають», що частина виводку їм не належить. Це відбувається завдяки хімічним сигналам, які виділяються під час вилуплення. Дослідження блакитнозябрової сонячної риби 2003 року показало: самці, які розпізнають потомство іншого самця, реагують підвищеним канібалізмом.

Водночас така поведінка суперечить інтересам самки, яка є родичкою всього виводку та зацікавлена в його збереженні. Через це між батьками може виникати конфлікт: самка охороняє ікру, а самець патрулює територію. За словами еколога Аніша Бозе, такий розподіл ролей дозволяє самці контролювати ситуацію і не допустити поїдання потомства всупереч її інтересам.

Окремо науковці виділяють повний канібалізм розплоду, коли батьки знищують усіх дитинчат. Таке трапляється у гризунів чи кроликів у небезпечних або несприятливих умовах. У цьому разі стратегія дозволяє самці вижити та спробувати розмножитися повторно, коли середовище стане безпечнішим.

Попри десятки років досліджень, більшість даних стосується риб і лабораторних тварин. За словами Бозе, наука лише починає усвідомлювати, наскільки складними є причини цієї поведінки. Дослідники визнають: канібалізм потомства — не виняток, а поширений механізм адаптації, і попереду ще багато відкриттів, які допоможуть зрозуміти, як і чому він виникає.

Нагадаємо, вчені розробили альтернативу нафтовому пластику, що безпечно розчиняється в океані.