Крампус повертається: демон різдвяних містерій знову в тренді

Напівкозел-півдемон Крампус — давній персонаж альпійського різдвяного фольклору. Він уособлює «темну» сторону свят: якщо чемним дітям Святий Миколай кидає цукерки та мандарини, то злісних чекає покарання від Крампуса — різками, мішком або навіть ланцюгами. Хоча в традиції він ходить у ніч проти 6 грудня разом із Миколаєм, про легенду заговорили масово лише нещодавно. Причина — бум у соцмережах і на кіноекранах: у Європі влаштовують яскраві балаганні процесії у крампусових костюмах, у США за його міфом проводять тематичні паради і навіть виходять комікси та фільми. По суті, цей страхітливий персонаж отримав друге народження як цікава і популярна різдвяна тема.

Історичне коріння: язичництво Альп і християнські звичаї

Походження Крампуса набагато старіше за християнство. Коріння Крампуса сягає язичницьких вірувань Альпійського регіону: він міг з’являтися у ритуалах зимового сонцестояння як лякливий дух зими. Саме слово «Krampus» німецькою означає «кіготь», а за народними легендами він навіть вважався сином скандинавської богині мороку Гель. З появою християнства Крампуса «примусово ввели» до святкувань св. Миколая: тепер він ходив у ніч перед 6 грудня, а люди перевдягаються у його маски на спеціальних видовищах. Задокументовано, що церква у XII ст. намагалася заборонити його звичаї як надто «сатанинські», а в 1934 році аналогічну спробу робила Австрійська християнська партія — однак традиція встигла закріпитися і вижила. Нині Крампус сприймається як своєрідна пам’ять про язичницьке минуле регіону: вважається, що його моторошний вигляд і походження мають відлякувати злих духів і спонукати до слухняності.

Образ Крампуса і психологія страху

Крампуса зазвичай зображують в урочисто-страшному вигляді: чорне шерстяне хутро, великі звивисті роги, довжелезний вовчий язик і копита. Він тримає дзвінкі ланцюги, що начебто символізують підкорення вічному злу, і носить мішок чи кошик для «невдоволених» дітей. Історично така лячна зовнішність походить від уособлення демонічного духу, який карає слухняних. У гучних Krampuslauf (букв. «біг Крампусів») – фестивалях у Альпах – натовп одягнених у ці костюми людей дійсно може налякати глядачів: вони жбурляють феєрверки, брязкають ланцюгами та «полюють» на перехожих, ніби нагадуючи про дитячі провини.

Психологи пояснюють: Крампус виконує роль «стримувального фактора» в системі виховання через страх. Модель така: за хорошу поведінку діти отримують винагороду (подарунок від Миколая), а за погану — загрожує Крампус. У термінах психології навчання це називають формою позитивного покарання. Іншими словами, легенда про «крижану вовчицю» спонукає слухняність через екстремальний страх. Інший погляд – це «енергетичний баланс» з Сантою. Тож бачимо, що його моторошність має навіть позитивний бік – нагадувати про межу між добром і злом та викликати глибокі емоції, якими буквально пронизане зимове свято.

Крампусфести та святкові паради

В Західній Європі збереглося чимало свят, присвячених цьому демону. Особливо масово їх проводять у Австрії, Німеччині, Угорщині, Чехії та інших гірських країнах. Щороку там відбуваються яскраві ходи: молоді люди у складних хутряних костюмах та дерев’яних чи гіпсових масках марширують вулицями, брязкаючи дзвіночками та ланцюгами. Ці ходи — пряме відродження старого народного ритуалу, який мав відганяти зимових духів. 5 грудня у маленьких австрійських містах на ці марші сходяться тисячі глядачів: ця неймовірна циркове видовище вже стало додатковим святом.

Свято Крампуса поширилося і поза Європою. У США перші «Крампус-паради» з’явилися на початку 2010-х у Лос-Анджелесі та Філадельфії. Нині аналогічні заходи (театралізовані ходи, фестивалі вуличного театру та тематичні зустрічі) влаштовують по всій країні: від Нью-Йорку до Орландо і Нью-Орлеана. (Останній відомий як «Krewe of Krampus» – своєрідний карнавал у стилі Нового Орлеану.) За даними організаторів, подібних акцій вже десантами заходів у США, куди приходять дедалі більше учасників. Такий «альтернативний парад Санта-Клаусу» збирає сотні людей, які з радістю занурюються у бал темних різдвяних легенд.

Крампус у кіно та попкультурі

Архетип демона встиг увірватися і в сучасну культуру. Найпомітнішим став повнометражний комедійно-жахливий фільм “Krampus” (2015), який приніс страшному хорору неочікуваний успіх. Це спровокувало хвилю наслідувань: за два десятиліття зняли понад десяток фільмів про Крампуса. Навіть мультиплікація не оминає цю тему. Таким чином Крампус постає серед інших народних чудовиськ як частина «міфологічного арсеналу» зимових свят.

Сам Крампус перетворився на впізнаваний образ попкультури. У книжкових серіалах і коміксах Крампус отримав цілу сагу жахів (і гумору), а на вечірках і фестивалях готується все більше костюмів і атрибутики з його ликом. Можна сказати, що цей давній альпійський демон у новому сторіччі став «новорічним трендом» – таким собі потужним нагадуванням про те, що будь-хто мусить залишатися слухняним, доки за ним спостерігає суворий Крампус.

Астрологія, тарологія, нумерологія, ворожіння, віщування, мольфарство, екстрасенсорика — не є науками і передбачення не завжди справджуються на 100%. Інформація досить часто має розважальний характер, тому сприймати її потрібно не серйозно, а лише як імовірність подій, творцем яких може стати кожна людина, якщо матиме сили духу та натхнення змінити своє життя на краще.

Нагадаємо, що раніше ми розповідали про чудернацькі різдвяні персонажі світу, якими лякають дітей.

Читайте також:

• Правда про святого Миколая: дике полювання, Велес і олені

• Правда про Новий рік: нутрощі на ялинці, замерзла Снігуронька і смертельний Дід Мороз

• Загадування бажань та вшанування Різдва сонця: як відзначити зимове сонцестояння