Як обирають штучний кришталик для ока: пояснює офтальмолог

Як підбирають ідеальний штучний кришталик та на що треба зважати, розповів офтальмолог вищої категорії, офтальмохірург, кандидат медичних наук, медичний директор клініки VISIOBUD Володимир Мельник.

Штучний кришталик — це інтраокулярна лінза (ІОЛ), яку встановлюють на місце помутнілого чи природного кришталика. Мутніє він внаслідок розвитку катаракти. Природний видаляють для корекції короткозорості, далекозорості чи астигматизму високих ступенів, коли інші методи лікування не підходять.

Штучний кришталик:

• заломлює світлові промені і фокусує їх на сітківці, завдяки чому зображення мають необхідну чіткість, а кольори — контрастність на певній відстані.

Деякі інтраокулярні лінзи формують кілька фокусів, що дозволяє добре бачити на різних дистанціях;

• захищає сітківку від ультрафіолету завдяки вбудованому фільтру.

У деяких моделях також є фільтр синього спектра, який потенційно зменшує світлове навантаження на сітківку.

Як обирають штучний кришталик?

Виключно індивідуально, враховуючи, по-перше, анатомічні параметри ока, а саме  довжину очного яблука, глибину передньої камери, кривизну рогівки, діаметр зіниці. По-друге — стан макули (центральна, найважливіша частина сітківки) і зорового нерва. По-третє — наявні зорові порушення, якщо такі є, наприклад, діабетична ретинопатія. По-четверте — вік, спосіб життя і очікування людини: для ювеліра важливо добре бачити на близькій відстані, для водія — на далекій і в сутінках.

Монофакальна інтраокулярна лінза дозволяє добре бачити на одній відстані, зазвичай далекій. Для читання, в’язання чи виконання іншої роботи зблизька, доведеться використовувати окуляри. Вона забезпечує високу чіткість зображення і підходить для більшості пацієнтів.

Торична монофакальна коригує астигматизм, покращує чіткість зору і якість зображення на далекій відстані, проте для читання однаково знадобляться окуляри.

Біфокальна мультифокальна ІОЛ забезпечує добру видимість на далекій і близькій відстанях без окулярів, але зір на середніх відстанях часто залишається некомфортним. Протипоказана, якщо є захворювання сітківки, помірна або тяжка глаукома зі зниженням контрастної чутливості.

Трифокальна мультифокальна інтраокулярна лінза робить людину максимально незалежною від окулярів, бо добре працює на всіх відстанях — далекій, середній і близькій. Водночас може знижувати контрастність зору й спричиняти гало або засвіти навколо джерел світла. Не підходить за захворювань і дегенеративних змін макули (вікова макулодистрофія, епіретинальний фіброз), глаукоми, діабетичної ретинопатії або інших змін сітківки.

Також важливо враховувати й технічні параметри інтраокулярної лінзи — матеріал, форму, еластичність, конструкцію.

Матеріал визначає, наскільки добре лінза сумісна з тканинами ока, не викликає запалення, довго залишається прозорою і не мутніє з часом. Найчастіше це спеціальний медичний акрил або силікон.

Форма впливає на те, як лінза заломлює світло і наскільки точно формує зображення. Правильно підібрана за формою інтраокулярна лінза забезпечує чіткий фокус і високу якість зору.

Еластичність важлива для способу імплантації. М’які лінзи вводять через крихітний розріз, щоби менше травмувати око і пришвидшити післяопераційне відновлення. Жорсткі лінзи потребують більшого розрізу і вимагають довшого відновлення, тому сьогодні їх використовуються значно рідше.

Конструкція визначає, як лінза утримується всередині ока. Різні моделі мають спеціальні опорні елементи, які фіксують лінзу в капсулі кришталика, запобігають її зміщенню і допомагають зберігати правильне положення протягом багатьох років.

Не існує «кращих» або «гірших» штучних кришталиків — кожен тип створений для певних потреб. Усі вони покращують зір у межах свого функціоналу. Щоб досягти найкращого результату, треба правильно виміряти анатомічні параметри ока пацієнта, виявити зорові порушення, якщо такі є, обрати потрібну інтраокулярну лінзу, обов’язково враховуючи можливості й потреби людини.

Бережіть себе та свій зір!