Чому одні країни вбивають диких тварин, а інші — ряують: історики знайшли відповідь

Те, чи вб’ють дику тварину, яка зайшла в людське середовище, чи спробують її переселити — залежить не лише від законів країни, а й від колоніального минулого, релігії та культурного впливу корінних народів. До такого висновку дійшли вчені Університету штату Колорадо після масштабного опитування майже 18 500 людей у 33 країнах Європи та Америки.

Про це пише Earth.

Пума в передмісті — вбити чи переселити?

Коли гірський лев наближається до житлового кварталу в США, влада зазвичай швидко вдається до летального контролю. У Латинській Америці ягуара, який загрожує худобі, швидше переселять або просто терпітимуть поруч.

Дослідники пояснюють це двома принципово різними поглядами на тварин. Перший — «мютуалізм» — розглядає дику природу як частину спільноти, що має цінність поза межами людського використання. Другий — «домінування» — вважає тварин ресурсом, яким людина може керувати або який може усувати за потреби.

Результати опитування показали чіткий розподіл: країни Латинської Америки отримали найвищі показники мютуалізму та найнижчі — домінування. Північна Америка і північна Європа продемонстрували протилежну картину. Південна Європа опинилась посередині — ближче до Латинської Америки, ніж до північних сусідів.

Один із результатів особливо здивував дослідників: Латинська Америка виявилась більш мютуалістичною, ніж Іспанія та Португалія — країни, що її колонізували.

Колонізатори принесли не лише мову, а й ставлення до природи

Дослідники помітили, що карта цінностей щодо дикої природи майже збігається з картою колоніального впливу. Британські колонії будувались на засадах освоєння і заселення, іспанські та португальські — на видобутку ресурсів.

«Релігійна орієнтація країн Північної Європи закликала до домінування людини над природою — на відміну від Південної Європи. Сучасні цінності відповідають цим відмінностям», — пояснив провідний автор дослідження, професор Майкл Манфредо з Університету штату Колорадо.

Протестантська Реформація зміцнила ідею контролю людини над природою на півночі Європи. Коли ці суспільства розширювались до Америки, вони несли ці переконання з собою — і з часом ті вкоренились у законах, практиках землекористування та суспільних установках.

Але чому Латинська Америка виявилась навіть більш дружньою до тварин, ніж метрополії? Вчені вважають, що ключову роль зіграли корінні народи. На момент колонізації в регіоні проживало понад 50 мільйонів людей із власними, відносно сумісними з іберійськими поглядами на природу. Злиття цих культур і сформувало унікальний мютуалістичний підхід.

Чому це важливо для охорони природи сьогодні

Висновки дослідження мають пряме практичне значення. Міжнародні організації з охорони природи нерідко намагаються перенести успішні стратегії з однієї країни до іншої — і зазнають невдачі, ігноруючи місцеві культурні цінності.

«Збереження дикої природи — глобальна проблема. І якщо не брати до уваги культурні відмінності — успіху досягти буде важко. Те, що є прийнятною практикою в одній країні, може бути неприйнятним в іншій», — наголосив Манфредо.

Зміни в суспільних установках відбуваються, але повільно. У США, наприклад, фіксують поступовий зсув у бік мютуалізму — особливо серед міського населення з вищим рівнем освіти та доходів. Проте, за словами співавторки дослідження професорки Тари Тіл, важливо регулярно відстежувати суспільну думку — щоб переконатись, що державна політика відповідає очікуванням людей, для яких вона створена.

Нагадаємо, через глобальне потепління звичайні бобри несподівано мігрували далеко на північ, де їхня невпинна будівельна активність почала кардинально змінювати тендітну екосистему арктичної тундри.