Це мало врятувати Японію після Другої світової — тепер мільйони людей щороку страждають

У Японії сезонна алергія давно перетворилася на масштабну проблему для мільйонів людей. Причиною стали рішення, ухвалені ще понад 70 років тому, коли країна масово засадила ліси лише двома видами дерев після Другої світової війни.

Про це повідомило видання BBC.

Цієї зими соцмережами розлетілися відео з японських лісів, на яких над лісами здіймалися великі хмари, схожі на дим. Насправді це був пилок дерев. Для мільйонів японців такі кадри означають початок важкого сезону сінної лихоманки (алергічного риніту).

Щовесни по всій країні люди виходять на вулиці в масках і користуються засобами від алергії. За оцінками, симптоми алергічного риніту середнього та тяжкого ступеня мають близько 43% населення. У Великій Британії цей показник становить 26%, а у США — 12–18%.

Окрім нежитю та подразнення очей, алергія може спричиняти проблеми зі сном і концентрацією. Також люди із сінною лихоманкою частіше стикаються з астмою та харчовими алергіями. Під час піку сезону економічні втрати Японії через лікарняні та зниження споживчих витрат оцінюють у 1,6 млрд доларів на день.

Причини проблеми пов’язані з повоєнним відновленням країни. Під час війни Японія активно використовувала ліси як джерело палива через нестачу нафти та газу. Унаслідок масової вирубки гори поблизу Токіо, Осаки та Кобе залишилися майже без дерев.

Щоб зупинити ерозію ґрунтів і ризик повеней, влада розпочала масштабне заліснення. Для цього обрали два місцеві види — японський кедр сугі та японський кипарис хінокі. Вони швидко ростуть і підходили для подальшого використання деревини у будівництві.

Зараз плантації сугі та хінокі займають близько 10 мільйонів гектарів — це приблизно п’ята частина території Японії. Водночас саме ці дерева виробляють велику кількість легкого пилку, який легко переноситься до міст.

Проблема посилилася ще й через вік дерев. Після 30 років сугі та хінокі починають виділяти ще більше пилку.

2023 року влада Японії оголосила алергію національною соціальною проблемою та представила план зі скорочення кількості пилку на 50% упродовж 30 років. Один із перших кроків — зменшити площу лісів із сугі з високим рівнем пилку на 20% до 2033 року. Водночас у країні наголошують, що вирубку потрібно поєднувати з висадженням нових лісів, щоб уникнути ерозії ґрунтів і не зашкодити кліматичним цілям.

Лісові плантації з цих дерев суттєво відрізняються від природних японських лісів. У таких місцях дерева зазвичай однакової висоти, на землі лежить товстий шар сухої хвої, а через нестачу сонячного світла там майже немає птахів та комах. Натомість природні ліси Японії, де ростуть клени, модрини та червоні сосни, підтримують значно багатшу екосистему.

Попри те, що Японія є однією з найбільш лісистих промислово розвинених країн світу — ліси займають 68% її території — близько третини цих площ припадає саме на плантації сугі та хінокі. Такі ліси можна побачити навіть біля міст.

Останніми роками в країні почали з’являтися проєкти з відновлення природного середовища. Одним із прикладів стало місто Кобе, де від 2020 року понад 180 гектарів плантацій поступово перетворюють на широколистяні ліси. Там щороку вибірково вирубують сугі, хінокі та інвазивний бамбук, щоб до землі потрапляло більше сонячного світла і могла відновлюватися природна рослинність.

У результаті, за даними місцевої влади, у ліси почали повертатися тварини та комахи. Під час моніторингу там зафіксували борсуків, ставкових черепах, різні види жаб і рідкісних комах.

Крім відновлення біорізноманіття, у Кобе розраховують, що більш різноманітні ліси допоможуть краще захищати території від зсувів та інших стихійних лих, ризик яких може зростати через зміну клімату.

Схожі ініціативи запускають і в інших регіонах Японії. Зокрема, у префектурі Гумма планують перетворити 10 тисяч гектарів плантаційних лісів на змішані ліси та луки. Водночас частину насаджень сугі влада не прибирає повністю — їх хочуть замінити на дерева з низьким рівнем пилку або без нього.

Паралельно в Японії тестують й інші способи боротьби із сінною лихоманкою. Серед них — системи прогнозування поширення пилку, спеціальні розчини для пригнічення його утворення, а також нові методи лікування алергії. Одне з японських досліджень показало, що таблетки тривалої дії, які кладуть під язик, можуть полегшувати симптоми навіть через два роки після лікування.

Плантації сугі та хінокі активно створювали у 1950–1960-х роках, однак спочатку їх не планували залишати назавжди. Ліси мали поступово вирубувати та висаджувати заново. Проте під час економічного буму наприкінці 1960-х і 1970-х років Японії стало дешевше імпортувати деревину з Малайзії та Індонезії, ніж використовувати власні ресурси.

Ситуація почала змінюватися після 2011 року, коли Японія взяла курс на скорочення залежності від імпорту деревини. Частка внутрішнього використання лісової продукції зросла від 26% у 2010 році до майже 42% 2020-го.

Уряд також намагається боротися з пилком, який спричиняє сезонні алергії у мільйонів японців. Для цього старі насадження сугі поступово замінюють деревами з нижчим рівнем пилку, особливо поблизу міст. Від 2024 року для фінансування таких програм у країні запровадили спеціальний «лісовий» податок — 1000 єн на рік з кожного жителя.

Втім, екологи та науковці застерігають, що активні вирубування можуть мати й негативні наслідки. Представник організації Friends of the Earth Japan Дзюнічі Мішіба заявив, що через політику стимулювання лісозаготівлі в Японії вже збільшується площа вирубок.

Фахівці також наголошують, що неналежне управління лісами може підвищити ризики зсувів та погіршити здатність ґрунтів утримувати воду. Крім того, критики побоюються, що країна надто зосереджується на боротьбі з алергіями, не враховуючи довгострокові екологічні наслідки.

Окремим викликом залишається зміна клімату. 2025 року сезон поширення пилку в Японії розпочався раніше через погодні зміни та підвищення температури. Водночас ліси сугі відіграють важливу роль у поглинанні вуглецю — саме вони забезпечують майже половину обсягів поглинання CO₂ японськими лісами.

У Міністерстві лісового господарства Японії заявляють, що вирубані ділянки повторно засаджують деревами з низьким рівнем пилку або іншими видами рослин. Там також запевняють, що система управління лісами враховує екологічні функції лісів і не повинна завдати шкоди довкіллю.

Поліноз японського кедра вперше зафіксували у країні лише 1963 року. До цього в японській мові навіть не існувало окремого слова для сінної лихоманки. Тепер у країні сподіваються, що повернення більш різноманітних і природних лісів допоможе зменшити масштаби алергій у майбутньому.

Нагадаємо, Японія також зіткнулася з різким зростанням нападів ведмедів на людей і відповіла технологічно. Країна почала використовувати роботів-вовків, які лякають хижаків світлом, звуками та рухами.