Путін приїхав до Сі не просто так: що Китай може отримати від слабшої Росії

Лідери Китаю та Росії Сі Цзіньпін і Володимир Путін зустрілися у Пекіні менш ніж за тиждень після переговорів Сі з президентом США Дональдом Трампом. Офіційно сторони демонструють єдність і говорять про «стабілізувальну роль» у світі, але за цією риторикою стоїть дедалі більша залежність Москви від Пекіна.

Про це йдеться в матеріалі The New York Times.

Під час зустрічі Сі Цзіньпін заявив, що світ переживає період «односторонньої гегемонії», фактично натякаючи на політику США. Китайський лідер також закликав до повного припинення бойових дій на Близькому Сході, попередивши, що нова ескалація буде неприйнятною.

Для Пекіна це питання має не лише політичне, а й економічне значення. Китай значною мірою залежить від Ормузької протоки, через яку проходить близько 40% його нафтового імпорту. Тривала нестабільність у регіоні може вдарити по енергопостачанню, логістичних ланцюгах і світовій торгівлі — одному з ключових двигунів китайської економіки.

Очікується, що під час дводенного візиту Путіна сторони підпишуть нові економічні та торговельні угоди. Сі заявив, що російсько-китайські відносини «вступили в нову фазу активнішої взаємодії та прискореного розвитку».

Втім, ця «нова фаза» виглядає нерівноправною. Після початку повномасштабної війни проти України Росія дедалі більше залежить від Китаю — як від покупця енергоносіїв, джерела технологій і політичного партнера, здатного частково компенсувати ізоляцію від Заходу.

Москва особливо зацікавлена у збереженні поставок товарів подвійного призначення — цивільних технологій, які можуть використовуватися у військовій сфері. Саме такі поставки допомагають Росії підтримувати оборонну промисловість попри санкції.

Водночас енергетична криза, спричинена війною в Ірані та ризиками навколо Ормузької протоки, посилює роль Росії як постачальника нафти й газу для Китаю. Путін, який прибув до Пекіна разом із керівниками російських енергетичних компаній, імовірно, знову просуватиме ідею газопроводу «Сила Сибіру-2».

Цей проєкт має з’єднати сибірські родовища з північним заходом Китаю через Монголію. Для Кремля це можливість надовго прив’язати російський газ до китайського ринку. Але Пекін діє обережно: надмірна залежність від одного постачальника енергоносіїв не відповідає його стратегічним інтересам.

Зустріч Сі та Путіна також має чіткий геополітичний сигнал. Обидва лідери демонструють готовність виступати противагою Заходу, особливо на тлі напружених відносин зі США. Сі назвав Китай і Росію країнами, які нібито захищають «міжнародну справедливість», і підкреслив міцність їхніх зв’язків.

Водночас Пекін намагається балансувати. Поглиблюючи відносини з Москвою, Сі Цзіньпін одночасно вкладає значні зусилля у діалог із Трампом, адже американські мита, технологічні обмеження та підтримка Тайваню можуть серйозно зачепити інтереси Китаю.

Саме тому зустріч із Путіним виглядає не лише як демонстрація дружби, а й як частина ширшої гри Пекіна. Китай використовує Росію як стратегічний ресурс і політичний важіль, але водночас не поспішає брати на себе надмірні ризики через війну Кремля проти України. Для Путіна ж така зустріч — спроба показати, що Росія не ізольована. Насправді ж вона дедалі більше опиняється в ролі молодшого партнера Китаю.

Стосунки Путіна і Сі — останні новини

Financial Times з посиланням на власні джерела заявило, що нібито Сі шокував заявою про Путіна під час зустрічі з Дональдом Трампом. За даними видання, обговорюючи ситуацію в Україні, лідер КНР заявив, мовляв, врешті «фюрер» РФ може пошкодувати про своє вторгнення до України.

Втім, після публікації FT Китай відхрестився від цієї інформації, назвавши її такою, що «суперечить фактам і є чистою вигадкою».

Водночас після заяви Сі про війну в Україні Путін почав улесливо вихваляти китайського колегу. За його словами, «добрі та дружні контакти» Москви й Пекіна «не проти когось», а працює «на загальне процвітання» і навіть задля «вирішення нагальних загальносвітових проблем».