Між обов’язком і свавіллям: хто руйнує мобілізацію зсередини і ззовні

За останні пів року Україна не просунулася в реформі мобілізації «навіть на пів кроку», заявила днями військова омбудсменка Ольга Решетилова. І дійсно, мабуть, ще від 2023-2024 років журналісти продовжують висвітлювати одні і ті самі теми з мобілізацією: силова «бусифікація», смерті на полігонах і в навчальних центрах, корупція у ТЦК і ВЛК тощо.

Соцмережі і місцеві пабліки рясніють відео силових мобілізаційних заходів. Зрештою, такими роликами уже нікого не здивуєш і для людей як на вулицях міст, так і в стрічці новин це стало «буденністю».

З іншого боку, фронт продовжує рухатися — і часто в глибину. Путін не збирається зупиняти війну. Бригади «сточуються» як через постійні російські штурми, так і інколи через помилки деяких командирів, які кидають бійців на штурм без шансу вийти назад, щоб просто сфотографуватися з прапором України.

Зрозуміло одне — без мобілізації держави не буде. Це базовий факт виживання нашої країни. Але форма, в якій вона відбувається, та медійний супровід навколо неї часто працюють проти власної ж армії.

ТСН. ua вкотре спробував розібратися, що досі йде не так у процесі мобілізації, чому «гарячі голови» лише погіршують ситуацію і чи є шанс повернути мобілізації хоч трохи людське обличчя.

Мобілізації не уникнути

На тлі інформації, що російський диктатор Володимир Путін може оголосити мобілізацію в РФ після виборів до держдуми (20 вересня) і залучити ще солдатів із Північної Кореї, військові експерти попереджають — посилення мобілізації в Україні неминуче.

«Як би ми не хотіли механізувати, діджиталізувати наше військо, основу армії становлять люди. І відповідно до цього ми змушені будемо посилювати те, що називається заходами мобілізації, й одночасно розвивати [наше військо технологічно]. Тому що ми фізично не можемо досягти такого ж самого рівня мобілізації, який може собі дозволити Російська Федерація», — сказав військовий експерт Сергій Грабський в ефірі Radio NV.

Скільки людей мобілізує Україна і яка кількість з них реально на передовій

Офіційних даних щодо кількості мобілізованих, звісно, немає. Керівник волонтерського фонду «Повернись живим» Тарас Чмут озвучував цифру в 30 тисяч мобілізованих щомісяця.

За його словами, половина від цієї кількості мобілізованих так і не потрапляє до бойових підрозділів.

«З 30 тисяч 15 тисяч не потрапляють в бойові підрозділи чи підрозділи забезпечення. Вони перетворюються в баласт і тягар для системи, яка на різних рівнях від них позбувається. Це люди, яких мобілізують, а вони потім приносять 28 довідок про те, що в них 10 дітей, і їх треба звільняти. Це люди, які приносять купу паперів про стан здоров’я. Це люди, які місяцями або роками "зависають" у навчальних центрах і яких ніхто не хоче брати. Це хронічні наркомани, хронічні алкоголіки та інші асоціальні елементи. Таких близько половини. З решти половини — аби 10 тисяч потрапляли в бойові підрозділи», — зазначив Чмут.

На думку волонтера, такі дії призводять до непропорційного збільшення тилових частин порівняно з бойовими підрозділами.

«Не таємниця, що в бригади може бути за списком 3000 людей, а якщо подивитися, скільки з них на позиціях — це 250–300. Питання — а хто решта? Це люди в тилу — забезпечення, зв’язок, РЕБ, медицина, пресофіцери. Всі вони потрібні. Але безпосередньо навіть не на полі бою, а на рівні рот і батальйонів — лише десятки людей. Є бригади, які тримають п’ять позицій. Але водночас тилова компонента дуже велика», — сказав він.

Де братимуть людей

На тлі кадрових змін у вищому військовому керівництві України в соцмережах активізувалися дискусії про можливі зміни у підходах до мобілізації. Зокрема, після призначення Михайла Драпатого головнокомандувачем ЗСУ та Ігоря Скибюка начальником Генерального штабу українці почали обговорювати, чи може змінитися мобілізаційна політика держави.

24 липня військова омбудсменка Ольга Решетилова в ефірі «Радіо Свобода» заявила, що в Україні підготували законопроєкти, які передбачають додаткові обмеження для осіб, що ухиляються від мобілізації. Йдеться про обмеження в наданні адміністративних послуг, використанні водійських прав, арешти рахунків тощо.

За словами Решетилової, відповідні законодавчі ініціативи вже розроблено, однак наразі їх не зареєстровано в парламенті.

«Це комплекс заходів, який дозволить ефективніше проводити розшукові дії стосовно правопорушників, що ухиляються від мобілізації, а також обмежить їхнє вільне пересування та доступ до певних державних послуг», — підсумувала військова омбудсменка.

Крім того, в Україні змінюють правила бронювання. Наразі підприємства мають час до 1 вересня для підтвердження своєї критичності. Нардепка Людмила Буймістер зізналася, що правила бронювання хотіли переглянути вже давно.

За її словами, Мінекономіки не має можливості проконтролювати ті подання, які роблять або органи місцевого самоврядування, державні підприємства чи інші інституції.

Тіньовий бік мобілізаційних процесів: заяви Лубінця

Поки влада і військові експерти наголошують на тому, що мобілізація — це питання виживання держави, пересічний громадянин щодня бачить зовсім іншу картину. Силові затримання на вулицях, конфлікти в ТЦК та скандальні історії з окремих підрозділів створюють для цивільного українця реальність, у якій служба вже не сприймається як почесний обов’язок.

Про проблеми з ТЦК відверто почав говорити Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради з прав людини.

Днями омбудсмен розповів про чотири випадки смерті людей у приміщеннях ТЦК. За його словами, трагедії сталися у Київській та Дніпропетровській областях.

Також він розповідав, що на Закарпатті працівники поліції доправили до районного ТЦК 56-річного чоловіка, який має інвалідність та хворіє на туберкульоз. Попри наявність усіх документів, що підтверджують право на відстрочку, його продовжували утримувати.

Раніше під час пленарного засідання Верховної Ради Лубінець заявив про те, що в Україні зафіксовано катастрофічне зростання звернень щодо порушень прав громадян під час мобілізаційних заходів. Омбудсмен повідомив про тисячі випадків насильства та навіть летальні випадки у приміщеннях ТЦК.

Також Лубінець повідомив, що 2025 року кількість звернень щодо порушення прав громадян під час мобілізації зросла у 333 рази порівняно з початком повномасштабної війни.

Проблема не лише в ТЦК — кейс «Скелі»

Проблема не закінчується на порозі ТЦК. Страх цивільних перед мобілізацією підживлюється історіями про те, що відбувається вже після потрапляння в армію. Гучні скандали, пов’язані з окремими підрозділами (зокрема, кейси на кшталт штурмового полку «Скеля» чи 155-ї бригади), висвітлюють іншу критичну проблему — прості військові або й цивільні чоловіки не мають довіри до військового командування і не готові довірити йому своє життя.

Скандали зі «Скелею»:

• Журналісти «Суспільного» оприлюднили розслідування про загадкову загибель щонайменше п’яти військовослужбовців з Івано-Франківщини, які померли в березні 2026 року за лічені тижні, а інколи й дні після служби в частині.

• Журналісти «Бабеля» виявили ще сім випадків смертей мобілізованих військовослужбовців під час БЗВП.

• Журналісти «Слідства.Інфо» розповіли, як у підрозділі влаштовують справжнє полювання на бійців, які намагаються піти в СЗЧ.

• У червні журналісти писали про 25 смертей мобілізованих у «Скелі» та опитали очевидців, які розповіли про катування і вбивства солдат командирами.

• Раніше радник міністра оборони волонтер Сергій Стерненко заявив, що 425-й окремий штурмовий полк «Скеля» відправив на штурм біля Покровська колону військової техніки так само бездумно, як це роблять російські командири у «м’ясних штурмах».

• Також у Мережі виник скандал через смерть військових «Скелі» від пневмонії.

• Сьогодні стало відомо, що ДБР розслідує інцидент із військовими медичної роти у «Скелі», які влаштували власну розправу над побратимами.

Соціальний розкол: як деякі медіаексперти розділяють суспільство

Замість конструктивного діалогу і згладжування кутів між різними частинами суспільства, що дедалі більше поляризується, деякі спікери штучно ще більше загострюють ситуацію.

Днями офіцер 413-го полку Сил безпілотних систем «РЕЙД» з позивним «Хірург» зробив емоційну заяву щодо українських чоловіків, які перебувають за кордоном. Військовослужбовець запропонував позбавляти таких осіб виборчого права та запровадити для них особливий статус у державному застосунку «Дія».

«Наш ухилянт кращий, ніж індус чи н*гр. Тому його потрібно повертати з-за кордону після того, як ми його позбавимо права голосу і в нього в "Дії" зверху буде напис: "Увага! Ухилянт єб**ий, пєтух!"», — написав військовослужбовець.

Він закликав західних партнерів «посприяти поверненню цієї "пєтушні"». На думку «Хірурга», наша держава повинна ставитися до них, «як до кріпаків».

Таких самих радикальних поглядів дотримується і командир «Хірурга» комбат 413-го окремого батальйону безпілотних систем «РЕЙД» Євген Карась. Нещодавно він знову закликав до мобілізації 18-річних.

«Нам необхідно починати мобілізацію 18-річних, оскільки в них більше здоров’я, азарту і в них ще немає сім’ї», — сказав Карась.

Така риторика «на камери» зробити з ухилянтів «кріпаків» має зовсім протилежний ефект та провокує жахливу річ — девальвує справжній патріотизм. Вона перетворює захист Батьківщини з найвищого вияву громадянської гідності на покарання, яким лякають з екранів.

Звісно, без обмежень не обійтися. Але краще хоча б обійтися без погроз.

Інший бік медалі

Напруженість, яка виникла навколо мобілізації, водночас стала «сприятливим середовищем» для поширення популяції так званих прокремлівських «активістів-паразитів».

Зауважимо, що на платформах youtube, TikTok та Телеграм уже давно просувають відверто антиукраїнську риторику такі підсанкційні блогери як Андрій Серебрянський (відомий як Андрій Луганський), Мирослав Олешко, активіст Антимайдану, який став «співаком», Юрій Лісовський. Саме вони називають себе потенційними лідерами «партії ухилянтів». Насправді ж підривають суспільство зсередини та провокують заворушення між цивільними та військовими, адже є різниця між поняттями «висвітлення проблеми мобілізації» та «закликами до насильства» які активно лунають від псевдоінфлюенсерів.

В результаті, як зазначає командир 429-ї окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес», депутат Київради, радник оборонного комітету ВР Юрій Федоренко, від початку воєнного стану зафіксовано 619 випадків нападу на працівників ТЦК.

Федоренко побоюється, що, за сприяння РФ, в Україні відбувається формування добре продуманого псевдополітичного руху — «партії ухилянтів», мета якого — не тільки зірвати мобілізацію, але й спровокувати внутрішній конфлікт.

Тому у будь-якому разі потрібно не скочуватися до крайнощів. Не можна заплющувати очі на відверті випадки свавілля у ТЦК чи в окремих підрозділах ЗСУ. Людям потрібні прозорі правила гри: якісне навчання, повага до гідності та захист прав військовослужбовця.